«Посередині країни підносилася гора, що займала майже всю територію, а довкола цієї гори, в
якої було цілих дві верхівки: одна вище, інша нижче, вилися дороги і доріжки з крихітними
мостами і тунелями» - це країна з твору «Джим Ґудзик і машиніст Лукас» …​

ответ: За повістью Ніни Бічуя ми бачимо , що кожен з юнаків торишували. Навіть тоді коли Славко Беркут поранив шпагою Юлько. А ось наприклад в повісті ,,Дорогою ціною" Остап і Соломія любили друг друга і я гадаю як вони разтавались то це і є справжня дружба. Тому що для кожного з них це було дуже боляче. А ще в нас є оповідання ,,Ніч перед боєм". Там ми бачимо як Петро Колодуба цінував діда Платона і тільки його й пам'ятав. Ось це і є справжня дружба коли ти розповідаєш про цю людину , коли ти його перед кожним боєм згадуеш. І коли Петро Колодубові сказали , що дід помер , то він усім приказав встати , і так простояти цілу хвилину в честь діду Платона.

Объяснение:

Объяснение:

Казка-повість "Місце для дракона" переносить нас у Галичину часів середньовіччя. Правив у Люботині князь, його називали князем люботинським. "Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний дзижчанням мух, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…". Князь "оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій".

В давнину князь робив багато подвигів, а зараз став старим, лінивим, нездатним до боїв, як і усі його підопічні. Ніхто не хотів воювати, тому війна могла князю лише снитися. А цілковита полуднева тиша в королівстві призвела лише до ліні та нудьги, яка абсолютно не могла спонукати жителів Люботина до пробудження відваги, мужності та прагнення бути лицарем. Здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну".

Князь мав доньку Настасію, яку потрібно було вже видавати заміж, але за древнім звичаєм її руку отримає лише лицар, та ще й той, котрий зробить якийсь великий подвиг. Князь наказав зібрати армію, щоб піти на війну, але в Люботині не стало війська. "Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш, розпустив його". Князь думав, що зробити, щоб знайти нареченого для Настасії, тоді воєвода, пан Антось, підказав новину, що на березі річки Бистриці бачили дракона.