Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в.очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п’ятикласники — Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічки» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село. Батьки Сергія одразу не погоджуються, бо знають, яка то вибухова сила, ці двоє друзів, але, зрештою, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасне старіння наших організмів» та двійки за незібрану колекцію,’що придумав Митько.Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології, бо чим вона може бути краща за ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.Приїхавши до Юрківки, по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька — хлопця років чотирнадцяти, що сміється з озброєних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати й налякати приятелів. Випадково побачивши Митька й Сергія на березі озера, Васько таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Оповідь, на перший погляд, підозріла й мало подібна до правди, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все ж таки заночувати біля озера, аби з’ясувати, чи ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту й розпочинаються найцікавіші пригоди друзів, непомітне для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи п’ятикласників.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, що з’їло навіть ворону, залишивши лише пір’я.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може,; з’їла навіть, людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера.Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з’ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже. стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці.
Як часто в нашому житті нам не вистачає яскравих подій , цікавих і захоплюючих пригод! Дорослі швидко забувають про тих історіях та іграх , які були у них в.детстве . Але , я впевнений, вони відчувають нестачу цікавого і веселого у їхньому житті. Деякі люди займаються екстремальними видами спорту , захоплюються творчістю , щось конструюють . Тим не менше, більшість не мають такої можливості , і компенсують все це за рахунок перегляду пригодницьких фільмів і читання пригодницької літератури . Я думаю , саме через це пригодницькі твори користуються таким попитом. Вселовод Нестайко оповідає про пригоди двох хлопців , яких звуть Павлуша Завгородній і Ява ( Іван ) Рень . Ці хлопці справжні винахідники. Вони планують прокопати метро під сараєм , зробити підводний човен; намагаються влаштувати справжню кориду з коровою контрибуцію ; приймають участь у театральних постановках разом з однокласниками - звичайно, все це не без пригод! Повість складається з трьох частин , дві з них оповідає Павлуша , а одну - Ява. Те , що твір написано від першої особи , допомагає читачам не тільки побачити пригоди та витівки хлопців , а й осягнути їх внутрішній світ , зрозуміти краще їх характери, думки і прагнення. Павлуші і Яві , по-перше , притаманна надзвичайна активність , вони просто не можуть всидіти на місці! Я думаю , це важлива і дуже красива риса: не залишатися осторонь від подій , які навколо тебе . Хлопці дивують нас своїми історіями. Ідеї , які Павлуша і Ява намагаються втілити в життя , часто виглядають нереальними і навіть смішними , адже вони тільки діти. Можливо , вони подорослішають і стануть справжніми винахідниками ? Можливо , люди , які конструюють літаки , придумують нові пристрої , роблять наукові відкриття , були в дитинстві такими фантазерами і розбійниками , як герої повісті Вселовода Нестайко ? Мені дуже подобаються дійові особи цієї повісті .
Українська література
Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в.очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п’ятикласники — Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічки» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село. Батьки Сергія одразу не погоджуються, бо знають, яка то вибухова сила, ці двоє друзів, але, зрештою, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасне старіння наших організмів» та двійки за незібрану колекцію,’що придумав Митько.Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології, бо чим вона може бути краща за ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.Приїхавши до Юрківки, по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька — хлопця років чотирнадцяти, що сміється з озброєних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати й налякати приятелів. Випадково побачивши Митька й Сергія на березі озера, Васько таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Оповідь, на перший погляд, підозріла й мало подібна до правди, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все ж таки заночувати біля озера, аби з’ясувати, чи ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту й розпочинаються найцікавіші пригоди друзів, непомітне для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи п’ятикласників.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, що з’їло навіть ворону, залишивши лише пір’я.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може,; з’їла навіть, людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера.Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з’ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже. стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці.
Вселовод Нестайко оповідає про пригоди двох хлопців , яких звуть Павлуша Завгородній і Ява ( Іван ) Рень . Ці хлопці справжні винахідники. Вони планують прокопати метро під сараєм , зробити підводний човен; намагаються влаштувати справжню кориду з коровою контрибуцію ; приймають участь у театральних постановках разом з однокласниками - звичайно, все це не без пригод! Повість складається з трьох частин , дві з них оповідає Павлуша , а одну - Ява. Те , що твір написано від першої особи , допомагає читачам не тільки побачити пригоди та витівки хлопців , а й осягнути їх внутрішній світ , зрозуміти краще їх характери, думки і прагнення. Павлуші і Яві , по-перше , притаманна надзвичайна активність , вони просто не можуть всидіти на місці! Я думаю , це важлива і дуже красива риса: не залишатися осторонь від подій , які навколо тебе . Хлопці дивують нас своїми історіями. Ідеї , які Павлуша і Ява намагаються втілити в життя , часто виглядають нереальними і навіть смішними , адже вони тільки діти. Можливо , вони подорослішають і стануть справжніми винахідниками ? Можливо , люди , які конструюють літаки , придумують нові пристрої , роблять наукові відкриття , були в дитинстві такими фантазерами і розбійниками , як герої повісті Вселовода Нестайко ?
Мені дуже подобаються дійові особи цієї повісті .