Прочитайте рядки поезії Тараса Шевченка: Послухає моря, що воно говорить, Спита чорну гору: "Чого ти німа?" Уявіть, про що могли б розмовляти море з горою? Запишіть їхню розмову у формі діалогу
Кожна людина народжується унікальною. Як тільки дитинка вперше в житті відкрила очі, вона починає навчатися. День за днем вона пізнає все нове і нове, радіє кожній митті, але ось уже наш хлопчик чи дівчинка починають пізнавати світ все краще і краще і розуміють, що не все так просто, що не на всі питання є відповідь і що деякі питання краще залишити без відповіді. І хочеться сховатися від цього, втікати, аж тут знаходьтеся просте вирішення всіх цих складних проблем, яке мучить нашу маленьку дитинку, все просто, забуть, не переймайся цим, будь як всі, і в масі сірих людей настає поповнення...
А що як ні? Що, якщо не залишати все як є, не забувати про проблеми, а намагатися знайти їх вирішення. Що якщо не боятися поставити питання на яке немає відповіді, що якщо засумніватися в доводах геніях і сказати: "Ні, все не так"? Хотілося б, щоб більшість людей так робили, але простіше сидіти і не думати про це. В одній із своїх книг Рей Бредбері написав, що людина, яка вміє розбирати телевізор набагато щасливіша, аніж та, яка намагається виміряти і вичислити всесвіт, бо його не виміряти, не вичислити, не відчуваючи при цьому, як ти насправді нікчемний і самотній, але це ж не означає, що не варто намагатися. Сумніватися і думати не так як всі - непросто, більше того, зазвичай, наслідком цього є повна ізоляція суспільство інакодумця. Жити з всіма простіше, але хіба ж можна тоді пізнати щастя, будучи частиною маси, забувши той дивний дитячий світ, де все було таке нове і неповторне? Чи можна бути із закритими очима щасливим? Напевне, так. Але для чого себе позбавляти бачення? За стіною із сірих людей, ховається щось страшне, від чого, моторошно в душі, але там ховається і щось воістину прекрасне. Не варто боятися, не варто закривати собі очі, адже лише пройшовши сіру стіну, лишивши позаду упередження, норми та правила, які писалися століттями і сумніваючись кожної хвилині в вірності того, що навкруги, можна побачити те прекрасне, яка так близько від нас, та водночас так далеко.
Час та місце запису пісні: середина ХІХ ст. в Новомосковському повіті Катеринославської губернії ( Новомосковському районі Дніпропетровської області).
Автор: народна пісня
Зміст: у пісні змальовано той час, коли на нашу землю нападали турецькі, татарські завойовники
Тема: у пісні описано страждання українського народу від нападів турецько-татарських загарбників.
Ідея: пісня закликає мирне населення стати разом з козацьким військом до захисту рідних земель
Жанр: історична пісня
Рід літератури: Ліро-епічний твір
Художні засоби: у цій пісні використано такі художні засоби: епітети (маленькії діти, шабля гостра, довга, вражий турок, вражий турчин); персоніфікація (Зажурилась Україна, слва не пропала); риторичне звертання (годі тобі, пане-брате); риторичні оклики (Дамо тому стиха лиха та вражому турку, Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!); пестливі слова (шабелька)
Пісня "Та, ой, як крикнув же та козак Сірко"
Час та місце запису пісні: записано в 1887 році в селі Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області.
Автор: народна пісня
Зміст: у пісні змальовано один епізод з життя легенадарного козацького ватажка Івана Сірка, а саме один з походів козацького війська у похід на кримського хана
Тема: зображено як козацьке військо під керівництвом Сірка виходить із Січі на Кримський шлях, щоб іти воювати з кримським ханом.
Ідея: пісня прославляє мужність, хоробрість, завзятість козацького ватажка Сірка та його війська.
Жанр: історична пісня
Рід літератури: ліро-епічний твір
Художні засоби: у творі використано такі художні засоби: епітети ( військо славне, сизий орел, вороні коні, битий шлях); метафора (військо... на вороних конях в степу виграває); пестливі слова (козаченьків, на конику, сонечко); риторичні оклики (Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!)
Кожна людина народжується унікальною. Як тільки дитинка вперше в житті відкрила очі, вона починає навчатися. День за днем вона пізнає все нове і нове, радіє кожній митті, але ось уже наш хлопчик чи дівчинка починають пізнавати світ все краще і краще і розуміють, що не все так просто, що не на всі питання є відповідь і що деякі питання краще залишити без відповіді. І хочеться сховатися від цього, втікати, аж тут знаходьтеся просте вирішення всіх цих складних проблем, яке мучить нашу маленьку дитинку, все просто, забуть, не переймайся цим, будь як всі, і в масі сірих людей настає поповнення...
А що як ні? Що, якщо не залишати все як є, не забувати про проблеми, а намагатися знайти їх вирішення. Що якщо не боятися поставити питання на яке немає відповіді, що якщо засумніватися в доводах геніях і сказати: "Ні, все не так"? Хотілося б, щоб більшість людей так робили, але простіше сидіти і не думати про це. В одній із своїх книг Рей Бредбері написав, що людина, яка вміє розбирати телевізор набагато щасливіша, аніж та, яка намагається виміряти і вичислити всесвіт, бо його не виміряти, не вичислити, не відчуваючи при цьому, як ти насправді нікчемний і самотній, але це ж не означає, що не варто намагатися.
Сумніватися і думати не так як всі - непросто, більше того, зазвичай, наслідком цього є повна ізоляція суспільство інакодумця. Жити з всіма простіше, але хіба ж можна тоді пізнати щастя, будучи частиною маси, забувши той дивний дитячий світ, де все було таке нове і неповторне? Чи можна бути із закритими очима щасливим? Напевне, так. Але для чого себе позбавляти бачення? За стіною із сірих людей, ховається щось страшне, від чого, моторошно в душі, але там ховається і щось воістину прекрасне. Не варто боятися, не варто закривати собі очі, адже лише пройшовши сіру стіну, лишивши позаду упередження, норми та правила, які писалися століттями і сумніваючись кожної хвилині в вірності того, що навкруги, можна побачити те прекрасне, яка так близько від нас, та водночас так далеко.
Відповідь:
може щось з цього пригодиться
Пісня "Зажурилась Україна"
Час та місце запису пісні: середина ХІХ ст. в Новомосковському повіті Катеринославської губернії ( Новомосковському районі Дніпропетровської області).
Автор: народна пісня
Зміст: у пісні змальовано той час, коли на нашу землю нападали турецькі, татарські завойовники
Тема: у пісні описано страждання українського народу від нападів турецько-татарських загарбників.
Ідея: пісня закликає мирне населення стати разом з козацьким військом до захисту рідних земель
Жанр: історична пісня
Рід літератури: Ліро-епічний твір
Художні засоби: у цій пісні використано такі художні засоби: епітети (маленькії діти, шабля гостра, довга, вражий турок, вражий турчин); персоніфікація (Зажурилась Україна, слва не пропала); риторичне звертання (годі тобі, пане-брате); риторичні оклики (Дамо тому стиха лиха та вражому турку, Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!); пестливі слова (шабелька)
Пісня "Та, ой, як крикнув же та козак Сірко"
Час та місце запису пісні: записано в 1887 році в селі Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області.
Автор: народна пісня
Зміст: у пісні змальовано один епізод з життя легенадарного козацького ватажка Івана Сірка, а саме один з походів козацького війська у похід на кримського хана
Тема: зображено як козацьке військо під керівництвом Сірка виходить із Січі на Кримський шлях, щоб іти воювати з кримським ханом.
Ідея: пісня прославляє мужність, хоробрість, завзятість козацького ватажка Сірка та його війська.
Жанр: історична пісня
Рід літератури: ліро-епічний твір
Художні засоби: у творі використано такі художні засоби: епітети ( військо славне, сизий орел, вороні коні, битий шлях); метафора (військо... на вороних конях в степу виграває); пестливі слова (козаченьків, на конику, сонечко); риторичні оклики (Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!)
Пояснення: