Прочитайте уривки з творів трьох письменників-полемістів - Іпатія Потія, Мелетія Смоцького й Івана Вишкнського, та визначте, які художні особливості є спільними для цих трьох авторів. доведіть тезу що й українські письменники-полемісти, і їхні супротивники використовували однакові художні засоби.
ольга кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. письменниця недаремно займає місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця xix - початку xx ст. саме михайло старицький назвав ольгу кобилянську «пишною трояндою в саду української літератури», яка прикрасила українську літературу своїми неперевершеними творам.
доля її була незвичайна. не маючи змоги здобути офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму народові, і піднялася до вершин дум і сподівань народних.
«я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі, і дивлюся на нього тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи…гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність! де є народ там і культура, й сила буде…»,- писала ольга кобилянська.
яв ви вже могли здогадатися сьогодні на уроці ми будемо говорити про життєвий шлях ольги кобилянської, та «побуваємо» у літературно-меморіальному музеї ольги кобилянської.
«хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ».«вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і ».мар’яна говорить михайлику: «і так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »
ответ:
объяснение:
ольга кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. письменниця недаремно займає місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця xix - початку xx ст. саме михайло старицький назвав ольгу кобилянську «пишною трояндою в саду української літератури», яка прикрасила українську літературу своїми неперевершеними творам.
доля її була незвичайна. не маючи змоги здобути офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму народові, і піднялася до вершин дум і сподівань народних.
«я любила народ і люблю його до сьогоднішньої хвилі, і дивлюся на нього тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи…гей, яке багатство, яка свіжість, яка глибінь криється, який гарний матеріал на будучність! де є народ там і культура, й сила буде…»,- писала ольга кобилянська.
яв ви вже могли здогадатися сьогодні на уроці ми будемо говорити про життєвий шлях ольги кобилянської, та «побуваємо» у літературно-меморіальному музеї ольги кобилянської.
ответ:
«хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі ».«вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і ».мар’яна говорить михайлику: «і так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »
сделай лучшим :