Ми живемо на україні. наша батьківщина здавна славилася не лише щедрим урожаєм, родючими землями та багатими лісами. найбільше, чим завжди дивувала весь світ україна - це українці. працелюбні, терплячі та горді. у всі часи вороги намагалися захопити наш край, висмоктати з нього всі багатства, а людей забрати у рабство. хто лише не нападав на наші землі. всі нападники намагалися зробити з українців рабів, змушуючи забути рідну мову та вірити у їхнього бога. але українці - волелюбний народ. ще не народилася та сила, яка б змогла поработити нас. наші предки відвоювали для нас вільну україну, ціною своєї крові, своїх життів. багато з них полягло у цих тяжких битвах задля того, щоб зараз ми вільно ходили до українських шкіл, вільно спілкувалися рідною мовою, молилися у своїх церквах і працювали на себе. основний заповіт, який залишили для нас наші предки - берегти україну, її гордість, її свободу, її волю. тому ми повинні любити і берегти наш край, обороняти україну від загарбників. і ніколи не забувати про тих, кому ми завдячуємо за те, що живемо у вільній, незалежній державі, пам*ятаючи слова великого шевченка: і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій не забудьте пом'янути незлим тихим словом.
Побачивши постріл до климка підбіг зульфат але люди в чорному його зупинили і сказали якщо підійдеш до цього хлопчини вбємо.повз донбасу проходив селянин і впізнав доброго клима але не знав чим йому раз люди в чорному почули постріл та обернулися.за цей час селянин взяв хлопчика на одне плече та пішли вони до вчительки.йти було їм дуже важко,спотикаючись та вони до наталі миколаївної вона зраділа поверненю климка , адже думала що хлопчик вагаючись перевязала климові одного дня він проснувся вчительці з дитиною а через пару років вони переїхали до розкішного будинку.
