Різке зменшення віком від 8 до 16 років зумовлено тим, що це час коли діти більше залишаються самі на одинці із дорогою до школи( бо вже начебто дорослі), формуються самостійні дітячі колективи, коли самі йдуть до магазину купують напої різні, чипси, сухарі, пиво, тютюн (деякі), пробують те, що пропонуюють однолітки скоштувати. і т.д. більше залишаються без нагляду батьків та дорослих .Є різні соціальні мережі в інтернеті, діти без контролю користуються купленими смартфонами вибирають різні ігри заборонені на кшалт "Синій Кіт" і т.д. буває коли в родині встановлюються такі норми спілкування, коли проблеми підлітків не цікавлять батьків6батьки або зайняті на роботі, або розлучені, або вважають що дитині все можно і нічого не забороняють, вважають що зайве спілкування з дитиною і дають їй крім порад гроші, відїзжають надовго на заробітки і не контролюють та й не цікавляться чим у вільний час займається дитина.Це дає можливість мати багато вільного часу, який витрачається не на навчання...а далі, або сво або занурюємося у р Інтернету та читаємо : ЧОМУ ???

Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.   цитатна характеристика Марічки у творі "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.

«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:

— Нічьо... В мене є другі... май ліпші».

«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»

«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»

«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах... Марічка і сама вміла складати пісні».

«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко... Тільки співати залишу».

 Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!  Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляєтьсяю  Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.  Мороз. Сніг вискрипує і хрустить під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу й уважно роздивитися, то кожна сніжинка-витвір мистецтва.  Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках-іній і паморозь.