Портрет Доріана Грея - я просто в захваті від цієї книги тому не могла пройти повз це питання.
На мою думку в Доріана Грея все б було добре, якби він не пишався своєю красою аж до фанатизму. Йому про це казали і лорд Генрі і художник, що малював його портрет, останній був в захваті від його краси тому і запропонував йому зробити його портрет. Коли лорд Генрі розповідає Доріану про те, що врода і молодість не вічні, він каже, що ладен продати душу, аби це бцло не так. Його бажання справджується. Це стало роковим для головного героя.
Пысля цього ми можемо бачити як гарна людина може скоювати жахлиіы вчинки. Наприклад, Сибіла, так, вона вчинила самогубство, але причина – він. Доріан кохав її як актрису а не як жінку чи людину, коли вона погано зіграла через те, що не може грати кохання, бо має справжні почуття до нього, він лише сварить її і каже, що вона осоромила його перед друзями, за на цю виставу. Саме коли помирає Сибіла портрет вперше змінюється – на ньому з’являється лицемірна посмішка.
Спочатку Доріана лякають зміни в його портреті, але потім він розуміє що це віддзеркалення цього душі й йому навіть подобається дивитись, як портрет становиться чудовиськом, а він залишається таким гарним не дивлячись на те, що проходить багато років.
Він веде розпутний б життя. В нього було багато жінок. Через нього багато забезпечених молодих людей розорилися. (Там ніби щось ще було про якісь наркотики майже у кінці, коли вони приходять до притону і зустрічають брата Сибіли, але точно не пам’ятаю, тому опустимо це)) Пристойні дома закривалися для нього . Про нього пішли погані слухи, що дішли й до художника, який колись намалював його портрет. Художник мав їхати, але перед від’їздом зайшов до Грея, який показав йому свою головну таємницю – портрет. На що художник відповів «Я не міг це намалювати, у намальованої людини очі диявола». Доріан вбиває художника. Поражає те, з якою холодністю він спочатку за до хіміка позбавляється трупа а потім придумує собі алібі, адже колись вони були чи не найліпшими друзями.
У кінці життя він ніби закохується справді, але він вирішує не поступати з тою дівчиною як з усіма ін.. своїми жінками – а ти її, він дав їй грошей і відсторонив її від себе як то кажуть «від гріха подалі». Похвалився цим добрим, як він вважав вчинком лорду Генрі і вирішив що тепер портрет буде мінятись, але він залишився яким і був. Лорд Генрі сказав, що це тому, що цей вчинок продиктовано тщеславием(не пам’ятаю як це буде рос. Мовою) Доріана, а не йде від щирого серця. Тоді Доріан у розпачі кидається ножем на портрет, тим самим вбиває сам себе і перетворюється на того, хто був намальований на портреті, а портрет стає таким, яким був тільки-но намальованим.
Я вважаю, що якби Доріан не ставився так фанатично до своєї краси – нічого лихого б не сталося. Також, якби він звернув увагу на перші зміни в портреті і проаналізувавши це. Виправився його життя могло б бути не таким важким (після зустрічі з братом Сибіли він кожен день жив страхом що той його вб’є і щиро радів, коли брата його колишньої дівчини випадково застрелив мисливець). Йоо життя було безрадісним майже постійно в напрузі, чеканні чогось поганого. Він перетворився на маніяка. Якому подобалося знищувати власну душу. Я вважаю, що врода людини ніколи не замінить ій душу, це і показав нам автор у цьому творі.
Моє знайомство з Мурчиком Було це позаторік. Коли я гуляв у дворі зі своїми друзями. Нам було дуже сумно. Від такої нудьги,ми почали тинятися де завгодно. Сиділи біля дитячого майданчика чи просто ходили навколо дерев. Час від часу дехто вигукував: - Хлопці,давайте пограємо в козаків розбійників! - Та ні нудно – сказав Петрик. - Ну тоді давайте пограємо… у піжмурки – відказав я. - Ми вже грали у піжмурки сто разів – знову обурився Петрик. - Ну тоді… ,можливо,просто влаштуємо пікнік – сказав Толя боячись отримати критику на свою адресу. Хлопці подумали і вирішили скористатися пропози - цією Толика. Хоча Павлику вона не сподобалась. Через хвилину,вирішивши хто що візьме,розбіглися по квартирах. Та вже через мить всі на тому місті де домовились зустрілись. Довго місце для пікніка не вибирали,а сіли під великим дубом де,зазвичай,граються дівчатка. Випивши вишневого компоту та з’ївши тістечок, настрій у хлопців підвищився. І тоді вони почали грати в шахи,шашки та інші настільні ігри. Я сидів над чимось замислювався. І раптом почув тихий звук який долину з-за гаражів: -М-я-я-у-у-у,м-я-я-у-у-у. - Хлопці ви чули?- запитав я. - Що?- запитують вони дивлячись на мене здивовано. - Там хтось нявкає. - Точно ходім туди – обізвались хлопці. І цьоїж миті всі зірвали і побігли. Я прибіг перший,і побачив маленьке кошенятко,що жалібно кликало на до У нього була поранена лапка,якою він ледве міг ворушити. Всі хлопці кинулись до нього: - Бідненьке. - Хто ж його так. - Як би я бачив хто це зробив,я б йому руки відірвав. Навіть Петрик не залишився байдужим. Біля гурту хлопчаків проходив Валентин. Він дивився на них та сміявся. - Чого це ти смієшся?- запитав Роман. - Та дивлюсь на вас тут… ха-ха… Котові няньки. В чому вам подобається це кошеня? Якесь безпородне. Жах… От я так хотів собі Персидського кота,а бабуся подарувала мені це чудовисько. Я й викинув його. - Ти що накоїв бовдуре! – сказав я закочуючи рукава. Але хлопці зупинили мене кажучи: - Він не заслуговує твоєї уваги. - Та й кота також… Поки хлопці зі мною говорили Валентин накивав п’ятами. Я взяв кота,заніс додому обробив ранку,та перебинту- вав її. Котика назвав Мурчик тому,що після того,як він поїв то муркотів,ніби,дякував. Коли ж котик виріс всі хлопці заздрили мені. А Валентин чекаючи свого кота 2 роки зрозумів свій вчинок.
Портрет Доріана Грея - я просто в захваті від цієї книги тому не могла пройти повз це питання.
На мою думку в Доріана Грея все б було добре, якби він не пишався своєю красою аж до фанатизму. Йому про це казали і лорд Генрі і художник, що малював його портрет, останній був в захваті від його краси тому і запропонував йому зробити його портрет. Коли лорд Генрі розповідає Доріану про те, що врода і молодість не вічні, він каже, що ладен продати душу, аби це бцло не так. Його бажання справджується. Це стало роковим для головного героя.
Пысля цього ми можемо бачити як гарна людина може скоювати жахлиіы вчинки. Наприклад, Сибіла, так, вона вчинила самогубство, але причина – він. Доріан кохав її як актрису а не як жінку чи людину, коли вона погано зіграла через те, що не може грати кохання, бо має справжні почуття до нього, він лише сварить її і каже, що вона осоромила його перед друзями, за на цю виставу. Саме коли помирає Сибіла портрет вперше змінюється – на ньому з’являється лицемірна посмішка.
Спочатку Доріана лякають зміни в його портреті, але потім він розуміє що це віддзеркалення цього душі й йому навіть подобається дивитись, як портрет становиться чудовиськом, а він залишається таким гарним не дивлячись на те, що проходить багато років.
Він веде розпутний б життя. В нього було багато жінок. Через нього багато забезпечених молодих людей розорилися. (Там ніби щось ще було про якісь наркотики майже у кінці, коли вони приходять до притону і зустрічають брата Сибіли, але точно не пам’ятаю, тому опустимо це)) Пристойні дома закривалися для нього . Про нього пішли погані слухи, що дішли й до художника, який колись намалював його портрет. Художник мав їхати, але перед від’їздом зайшов до Грея, який показав йому свою головну таємницю – портрет. На що художник відповів «Я не міг це намалювати, у намальованої людини очі диявола». Доріан вбиває художника. Поражає те, з якою холодністю він спочатку за до хіміка позбавляється трупа а потім придумує собі алібі, адже колись вони були чи не найліпшими друзями.
У кінці життя він ніби закохується справді, але він вирішує не поступати з тою дівчиною як з усіма ін.. своїми жінками – а ти її, він дав їй грошей і відсторонив її від себе як то кажуть «від гріха подалі». Похвалився цим добрим, як він вважав вчинком лорду Генрі і вирішив що тепер портрет буде мінятись, але він залишився яким і був. Лорд Генрі сказав, що це тому, що цей вчинок продиктовано тщеславием(не пам’ятаю як це буде рос. Мовою) Доріана, а не йде від щирого серця. Тоді Доріан у розпачі кидається ножем на портрет, тим самим вбиває сам себе і перетворюється на того, хто був намальований на портреті, а портрет стає таким, яким був тільки-но намальованим.
Я вважаю, що якби Доріан не ставився так фанатично до своєї краси – нічого лихого б не сталося. Також, якби він звернув увагу на перші зміни в портреті і проаналізувавши це. Виправився його життя могло б бути не таким важким (після зустрічі з братом Сибіли він кожен день жив страхом що той його вб’є і щиро радів, коли брата його колишньої дівчини випадково застрелив мисливець). Йоо життя було безрадісним майже постійно в напрузі, чеканні чогось поганого. Він перетворився на маніяка. Якому подобалося знищувати власну душу. Я вважаю, що врода людини ніколи не замінить ій душу, це і показав нам автор у цьому творі.
Вийшло довго, але сподіваюся, це до
От я так хотів собі Персидського кота,а бабуся подарувала мені це чудовисько. Я й викинув його. - Ти що накоїв бовдуре! – сказав я закочуючи рукава. Але хлопці зупинили мене кажучи: - Він не заслуговує твоєї уваги. - Та й кота також… Поки хлопці зі мною говорили Валентин накивав п’ятами. Я взяв кота,заніс додому обробив ранку,та перебинту- вав її. Котика назвав Мурчик тому,що після того,як він поїв то муркотів,ніби,дякував. Коли ж котик виріс всі хлопці заздрили мені. А Валентин чекаючи свого кота 2 роки зрозумів свій вчинок.