Розмістіть розділи «Слова о полку Ігоревім» відповідно до тексту: А) сон і «золоте слово» Святослава;
Б) виступ дружини князя Ігоря в похід;
В) величальна зустріч Ігоря після повернення з полону, прославляння князів, дружини;
Г) перемога Ігоря в першій битві;
Д) втеча Ігоря з полону.
а) Повчання бабусі та мами
б) Думки про блакитну дитину
2. Найсмачніші яблука
а) Цікавий предмет географія
б) Покарання дядька Матвія
в) Помста Толика
3. Сміливий хлопчик
а) хлопчик ковтнув жабу
б) Горді Толиком однокласники
4. Як блакитна дитина до мамі
а) Самостійний твір
б) Як Сергійко допомагав брату
в) Толик втратив дорогий йому кофейник
5. Справедливий завуч Павло Степанович
а) Толик зрозумів алгебру
б) План до Віктору Михайловичу
в) Вистава
6. Новий костюм
а) Костюм приносить одну біду
Весілля — одне з таких свят. Про нього, мабуть, мріють усі дівчата і, переконана, більшість хлопців. Бо воно є початком справді дорослого, самостійного, відповідального життя, у когось — легкого й радісного, у когось — складного й драматичного. Але це потім, а поки що — свято, подібного до якого, мабуть, немає. Найголовніша особливість весілля — це його багатогранний характер, що робить свято справжньою народною драмою. А драма, як відомо, включає в себе різні мистецтва: танець, спів, музику, ігрові дії. «Сценарій» весільної обрядовості складається з кількох актів: сватання, оглядин, заручин, запросин, розплітання коси тощо. І в кожному акті — скарби усної народної творчості. Під час дошлюбного спілкування молоді люди зустрічалися на вечорницях, досвітках, посиденьках. А тут без розваг — пісень, танців, хороводів — не обходилося. Під час сватання старости обов’язково розповідали про «куницю-красну дівицю» і «князя-молодця», причому дотримувалися певних умов гри: тричі стукали у двері, батьки дівчини робили вигляд, що все для них є справжньою загадковою несподіванкою, дочка теж виконувала свою роль. У кожному епізоді весільного обряду були свої «родзинки». Напередодні весілля влаштовували дівич-вечір — символ прощання нареченої з вільним життям. Дівчата готували вінки для молодих, хтось із подруг або брат розплітав косу нареченій, і, звичайно ж, дії супроводжувалися піснями. «А брат сестрицю та й розплітає» — ця пісня ніби прощання дівчини з рідними. У багатьох піснях згадуються ялина, червона калина, хрещатий барвінок, васильки — ті рослини, які споконвіку символізували красу, молодість, дівочу чистоту. У весільних піснях, ігрових діях, танцях розкривалися переживання всіх учасників обряду, їхні сподівання на щастя і любов молодих. За цими творами можнавивчати психологію наших предків. І, на мою думку, у сучасних обрядах варто відновлювати хоча б деякі елементи старовини, бо в них краса поетична і краса духовна – те, що так потрібно всім і завжди.