Фразеологізм "біла ворона" вже давно став метафорою, що означає різку відмінність людини від оточення. У природі білі ворони зустрічаються дуже рідко. Їхня незвична зовнішність пов'язана з помилковим геном, який не дає організму виробляти меланін. Іноді їх називають альбіноси (від латинського білий).
Майже у кожному колективі є хтось, хто різко відрізняється від інших. Своєю зовнішністю, якостями характеру, поведінкою. На перший погляд таким людям приходиться складно. Адже дехто на них дивиться скоса, хтось осуджує, інші пліткують. І тут багато чого буде залежити від самої людини. Можна комплексувати від такого осуду та надмірної уваги. А можна зробити це своєю "родзинкою" та використовувати як величезну конкурентну перевагу. Якщо ми розглянемо біографію відомих лідерів, то побачимо, що певний час вони були "білим воронами". Але вистояли, не втратили своєї індивідуальності та перемогли, вирвалися з сірої маси. Саме такого принципу має дотримуватися кожен, хто відчуває, що став "альбіносом".
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.
Объяснение:
Фразеологізм "біла ворона" вже давно став метафорою, що означає різку відмінність людини від оточення. У природі білі ворони зустрічаються дуже рідко. Їхня незвична зовнішність пов'язана з помилковим геном, який не дає організму виробляти меланін. Іноді їх називають альбіноси (від латинського білий).
Майже у кожному колективі є хтось, хто різко відрізняється від інших. Своєю зовнішністю, якостями характеру, поведінкою. На перший погляд таким людям приходиться складно. Адже дехто на них дивиться скоса, хтось осуджує, інші пліткують. І тут багато чого буде залежити від самої людини. Можна комплексувати від такого осуду та надмірної уваги. А можна зробити це своєю "родзинкою" та використовувати як величезну конкурентну перевагу. Якщо ми розглянемо біографію відомих лідерів, то побачимо, що певний час вони були "білим воронами". Але вистояли, не втратили своєї індивідуальності та перемогли, вирвалися з сірої маси. Саме такого принципу має дотримуватися кожен, хто відчуває, що став "альбіносом".
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
"А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо."
(Ліна Костенко)
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.