"Русалочка з 7-В,або Прокляття роду Кулаківських"

Гордій Кулаківський,Франя,Фрол,Яків,Васюня вчинки,що визначають долю персонажа не проходите мимооо

Сашко-цитатна характеристика :
гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "
сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "
лагідний, завжди лагідно звертається до вовка 
турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "
любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом".

Чепіжний-цитатна характеристика
Жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини
Боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом".
Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв Сіроманець
Злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий
Глузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку
Лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього
Безжалісний до коня, вовка, собак
Запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть"
Користолюбний-думає про те, як продасть цуценят
Брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви.
Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому "
Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива

Украї́нські наро́дні ка́зки — популярний фольклорний жанр (фольклор — «народна мудрість»). В народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому. Є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. Але попри те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. Усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних. Також герої різних казок дуже схожі своїми портретами.Літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. У ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персо­нажів.Фольклорний канон по-різному зберігається в літературній казці, що не робить цей жанр чимось винятковим, оскільки будь-який художній текст, і передусім прозовий, розвивається на основі змішаних явищ писемності і фольклорних джерел. Літературна казка включає в себе ознаки різноманітних жанрів, що в цілому притаманне літературі романтизму. Адже саме в цей час утверджується нове співвідношення жанр – автор, коли художня свідомість перестає бути традиціоналістською. Жанрове самовизначення художньої свідомості для автора „стає не вихідною точкою, а підсумком творчого акту. Жанр пізнається важче, ніж раніше”. Усе сказане властиве і літературній казці, яка може зближуватися з романтичною поемою і фантастичною повістю, але завжди залишається самостійним жанром.