- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
Можна дібрати такі цитати до характеристики Павлуся з твору "Скарб": Мати робить все за свою дитину: «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить». Зовнішність хлопця: «...такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки». Ледачий: «Бісові груші, - пробубнить, - які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот»; «...наймит вернеться з поля і навідається до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах». Щасливе життя: «Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашогоПавлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, яксвиню горохом. Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, якна сміх, хоч би один тобі віл іздох»
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Мати робить все за свою дитину: «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить».
Зовнішність хлопця: «...такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки».
Ледачий: «Бісові груші, - пробубнить, - які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот»; «...наймит вернеться з поля і навідається до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах».
Щасливе життя: «Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашогоПавлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, яксвиню горохом. Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, якна сміх, хоч би один тобі віл іздох»