С ПАРЦ ВОПРОСОВ 1) Назвіть місце, де Т.Г. Шевченко повинен був відбувати солдатську повинність після арешту?

Виберіть одну відповідь:

Виберіть одну відповідь:
Петербург
Орська фортеця
Київ
Сибір
2) Які події описані в оповіданні Олександра Довженка «Ніч перед боєм»?

Виберіть одну відповідь:
наступ Червоної армії
бій за Київ
переправа військ через Рось
відступ Червоної армії
3) «Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати, а сама йди, розглянь...»— так сказав Остап (М. Коцюбинський «Дорогою ціною»), перед тим як:

Виберіть одну відповідь:
схилилися до озера та напитися води
комиші почали горіти і вітер гнав вогонь на Остапа з Соломією
Соломія пішла шукати вихід з плавнів
Остапа знайшов пан
4)В чому полягає особливість зав’язки у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»

Виберіть одну відповідь:
події стрімко розвиваються і одразу зрозуміло до чого вони приведуть
конфлікт інтересів зрозумілий з першої сторінки твору
Подається, так би мовити, із затримкою в часі. Немає видимих причин для протистояння Славка та Юлька
твір написано без зав’язки
5) Установіть відповідність між персонажем і його цитатним портретом (М. Коцюбинський «Дорогою ціною» ).

Іван
Остап
Дід Овсій
Соломія
Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком"
"Бунтар, гайдамака! Він мені людей баламутить!"наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові, а сам десь зник.
Весела і добродушна його вдача ... не раз ставала їм у пригоді..

БЫЫЫСТРООО

  У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини. Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй майстерні. 

Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий вигляд, що це занадто важко описати. 

На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються.

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»