Самостійна робота за повістю Григора Тютюнника «Климко» 1. Що вам відомо про сім’ю та родичів Климка?
2. Хто такий дядько Бочонок?
3. Чому Климко оселився у ваговій? Чи можна було у ній жити?
4. Куди вирушив хлопець? Чому?
5. Дівчинка з квітчастою хустиною. Хто вона?
6. Хто такий дядько Кирило? Що цікавого ви про нього знаєте?
7. Хто допоміг Климкові прогнати щурів із вагової? Яким
8. Кого Климко і Зульфат запросили жити з ними? Чому?
9. Що хотів дати Зульфат Климкові, коли той вирушав по сіль?
10. Хто і як заступився за дівчину з квітчастою хустиною на базарній площі?
11. Чому Зульфат кинув камінь у чоловіка на підводі? Як ви ставитесь до його вчинку?
12. Що тримала у руках Наталя Миколаївна? Чим ця річ була особлива?
13. Хто така тьотя Марина?
14. Чому поліція розганяла людей на базарі? Кого вони забирали з собою?
15. Хто дав Климкові у дорогу сухарів? Чи були вони якісними?
16. Де Климко дістав сіль?
17. Як хлопець повернувся додому?
18. Чого найбільше злякався Климко одного холодного ранку?
19. Чому Климко не залишився в тьоті Марини?
20. Висловіть своє ставлення до Климка.
Як і попередній центральний персонаж В. Рутківського князь Боброк, Пилип Швайка має вірного друга — коня Вітрика, який розуміє людську мову й самостійно виконує доручення господаря. А ще він має вовка-побратима Барвінка, що не раз рятував козакові життя. Та й сам Пилип — людина неабияка: знає всі козацькі хитрощі, уміє бути «своїм» і серед татар, і серед поляків, знається на травах і зброї. Та головне в ньому — самовіддана любов до своєї землі і щира відданість людям, які на ній живуть. У другій книжці дилогії більш явною стає
СТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ. «ІСТОРІЯ РУСІВ»
Мета: ознайомити школярів з історично-мемуарною прозою, дати їй загальну характеристику, з'ясувати ідейно-тематичне спрямування, художні особливості; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, кругозір, уміння розповідати з відповідним коментарем, робити висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати патріотизм, по вагу до козаків — оборонців України, історичного минулого рідного краю.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
I Актуалізація опорних знань
1. Вікторина - подорож «Розвиток української літератури, культури в XIV—XVII ст. .
• Братства, які були найвпливовішими у протистоянні пансько - польській та католицькій агресії. (Львівське, Київське)
• Гетьман — член братства. (П.. Конашевич-Сагайдачний)
• Майстер ювелірних справ і водночас перший, хто винайшов б виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер, створив ручний словометний пристрій, сконструював друкарський прес. (Иоганн Гутенберг, Німеччина)
• Навчальний заклад, який закінчили Величковський, І. Сковорода, Д. Гулак-Артемовський, І. Некрашевич. (Києво-Могилянська академія)
Шедевр друкарського мистецтва. («42-рядкова Біблія»)
Перші друковані книги в Україні. («Апостол», «Буквар», Біблія)
Фундатор постійного книгодрукування в Україні. (І. Федоров)
Центр українського книгодрукування в XVII ст. (Київська лавра)
Що, на думку І. Вишенського, могло врятувати Україну від утисків Речі Посполитої, римсько-католицької церкви? (Православне віровчення)
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя про добу козаччини
Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, ми з вами відзначили, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літописання. Розвивався цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко розповідають про визвольну боротьбу українського народу 1648-1654 pp.,— це явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від літописців київських, тобто староукраїнських.
Найповніше про Хмельниччину, життя народу в той період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи Самовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка. Вони, власне, і становлять вершину українського літописання XVII-XVIII ст. Автори їх — люди бувалі й досвідчені, за плечима яких ґрунтовна освіта в Києво-Могилянській академії, участь в описаних ними епохальних подіях. Видатною пам’яткою кінця 18 століття є ще анонімна є ще анонімна «Історія русів», в якій знайшли відображення історичні події від часів давніх до 1769 р.
2. Загальна характеристика козацьких літописів
Проза давньої української літератури представлена творами історіографічного характеру, зокрема козацькими літописами XVII-XVIII ст. Писалися вони освіченими людьми, вихідцями зі старшинської верхівки. Основними джерелами були спогади самих авторів, свідчення сучасників подій, давньоруські літописи та хронографи, праці чужоземних історіографів, літературні пам'ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Історичні відомості в козацьких літописах викладені в різних жанрових формах: публіцистичних нарисів, переказів та художніх оповідань, розміщених у хронологічному порядку без зазначених дат або стислих повідомлень за роками.
Объяснение: