Народився Олександр Іванович Копиленко 1 серпня 1900 року в місті Костянтинограді (нині Красноград) на Полтавщині в родині робітника-залізничника.
У Костянтинограді минули дитячі роки майбутнього письменника. Підлітком йому довелося заробляти на хліб: спочатку на залізниці вантажником, а потім хлопця перевели в хімічну лабораторію дослідної станції, бо мав нахил до біологічних наук. У 1920 році Олександр Копиленко закінчив Красноградську учительську семінарію, а потім навчався на природничому відділенні Харківського інституту народної освіти. І хоч не став Олександр Іванович біологом, а зайнявся літературною діяльністю, він на все життя зберіг любов до природи і намагався прищепити її підростаючому поколінню.
Родился в семье железнодорожника. До революции обучался в Учительской семинарии. Участник гражданской войны на Украине. В 1920—1925 годах — учился на биологическом факультете Харьковского института народного образования.
Совершил два путешествия — в Среднюю Азию и по Европе (Чехословакия, Польша, ГДР). Ездил на открытие Турксиба, осматривал строительство Беломорско-Балтийского канала, объездил всю Украину, бывал в Грузии.
Во время Великой Отечественной войны работал на радиостанции «Радянська Україна» («Советская Украина»), которая вела передачи для партизан и населения временно оккупированных районов Украины[1].
Исполнял обязанности редактора журнала «Всесвіт», входил в состав редколлегии журнала «Соціалістична борозна», сотрудничал в обществе кинорежиссёров, литераторов и сценаристов. Занимался переводами, выступал как публицист.
Объяснение:
Народився Олександр Іванович Копиленко 1 серпня 1900 року в місті Костянтинограді (нині Красноград) на Полтавщині в родині робітника-залізничника.
У Костянтинограді минули дитячі роки майбутнього письменника. Підлітком йому довелося заробляти на хліб: спочатку на залізниці вантажником, а потім хлопця перевели в хімічну лабораторію дослідної станції, бо мав нахил до біологічних наук. У 1920 році Олександр Копиленко закінчив Красноградську учительську семінарію, а потім навчався на природничому відділенні Харківського інституту народної освіти. І хоч не став Олександр Іванович біологом, а зайнявся літературною діяльністю, він на все життя зберіг любов до природи і намагався прищепити її підростаючому поколінню.
Родился в семье железнодорожника. До революции обучался в Учительской семинарии. Участник гражданской войны на Украине. В 1920—1925 годах — учился на биологическом факультете Харьковского института народного образования.
Совершил два путешествия — в Среднюю Азию и по Европе (Чехословакия, Польша, ГДР). Ездил на открытие Турксиба, осматривал строительство Беломорско-Балтийского канала, объездил всю Украину, бывал в Грузии.
Во время Великой Отечественной войны работал на радиостанции «Радянська Україна» («Советская Украина»), которая вела передачи для партизан и населения временно оккупированных районов Украины[1].
Исполнял обязанности редактора журнала «Всесвіт», входил в состав редколлегии журнала «Соціалістична борозна», сотрудничал в обществе кинорежиссёров, литераторов и сценаристов. Занимался переводами, выступал как публицист.
С 1934 года жил в Киеве в доме писателей «Ролит».
Умер в Киеве и похоронен на Байковом кладбище.
Объяснение: