Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).
Тарас Шевченко любив малювати свої автопортрети і малював їх на протязі всього життя. Переважна більшість його малярських творів узята неначе в рамку автопортретів 1840 і 1861 років. Примітно, що всі автопортрети дуже реалістичні, Шевченко не намагається подати себе кращим, величнішим, романтичнішим, ніж він був у житті.В дану серію ми включили тільки власне-портрети; ті жанрові рисунки, де Шевченко серед персонажів малює самого себе, подані в загальному ряду його творів.В дану серію ми включили також фотографії Шевченка та його прижиттєві портрети, виконані іншими малярами. І не тому, що ми не розуміємо різниці між такими зображеннями і автопортретами, а тому що, по-перше, цих зображень небагато, а по-друге, деякі фотографії служили зразками для Шевченкових автопортретів, на що є вказівки у відповідних коментарях.
Так, можна вважати
Объяснение:
Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).