У своїй поемі Т. Шевченко не дуже дотримується історичної правди, бо відомостей про участь Івана Підкови у козацьких морських походах майже не збереглося. А сам Іван, хоча й був деякий час ватажком запорізьких козаків, але потім перебрався до Молдавії і очолив визвольну боротьбу молдавського народу проти місцевих феодалів і турецько-татарських загарбників. Але для Т. Шевченка більш важливим було відтворення в образі славетного отамана найкращих рис українського козацтва, а його реальне існування та ім’я були не такими важливими.
Козаки, які відправлялися у далекі походи по Чорному морю, безстрашно боролися і з морською стихією, і з турками. Завзяття і мужності їм додавало те, що поруч з ними був їхній отаман, обраний козацькою спільнотою. Цій людині вони повністю довіряли, довіряли навіть своє життя. Їм не важливо було, куди вибиратися, адже їх отаман Іван Підкова «веде, куди знає». Вони, не задумуючись, змінювали свій маршрут і погоджувалися, коли отаман, наприклад, вирішив відправитися у Цар-град, а не до Синопу. Іван Підкова користувався серед своїх побратимів непохитним авторитетом і для того, щоб віддати наказ, йому достатньо було підняти над головою шапку. Після цього усі човни зупинялися і козаки уважно вислухували свого «батька отамана».
Саме такі отамани потрібні нашому народові й сьогодні. Нам потрібні досвідчені, мудрі, спокійні лідери, які б вели нас до певної мети, а ми б довірливо йшли за ними і знали, що ватажки не помиляться і не зрадять. Але, на жаль, деякі українці забувають про ті славні давні часи, коли наші предки були господарями на своїй землі, тому, мабуть і не мають гідних керівників. Нагадуючи про це, Т. Шевченко прагнув збудити національну свідомість і спонукати людей знайти тих, хто зможе стати справжнім народним лідером.
В дуже цікавому, повчальному і моральному творі Роальда Даля під назвою «Чарлі і шоколадна фабрика» розповідається казкова історія з життя маленького хлопчика по імені Чарлі, життя якого було дуже складним, але в один прекрасний момент відбулася дивна подія, яка перевернула все життя дитини, зробивши його дивовижним і просто неповторним. Про такі історії завжди цікаво читати, але в даному випадку це було у багато разів приємніше, тому що її головний герой викликає велику симпатію і відверто приваблює.
Отже, головний герой цього оповідання, хлопчик по імені Чарлі, був дитиною з дуже бідної родини. Сім’я його була великою, але мала дуже мало грошей, а тому не могла собі дозволити практично ніяких надмірностей. Звичайно, життя в сім’ї була дуже важким, тут вже не до шоколаду, просто б вижити і забезпечити собі хоча б мінімальне забезпечення. Втім, хлопчик не міг відмовити собі в любові до шоколаду. Любив він його просто надзвичайно. На жаль, тільки раз в році родичі могли порадувати хлопчика плиткою цієї ласощі – відбувалося це тільки на його власний День Народження. Втім, ситуація незабаром змінилася і в житті дитини настала біла смуга, яка напевно запам’яталася назавжди. Місцевий власник фабрики шоколаду на ім’я Віллі Вонка вирішив влаштувати екскурсію по своїй шоколадній фабриці і запросив на свою екскурсію кілька дітей, у тому числі і Чарлі. У підсумку, після закінчення екскурсії, Чарлі отримує головний приз – він стає спадкоємцем власника шоколадної фабрики і отримує всі вигоди, які з цим пов’язані.
Образ Чарлі дуже привабливий. По-перше, він привабливий з тієї причини, що з цією дитиною відбулися дуже приємні зміни. Він був дуже скромним, стриманим, але мрії його повністю збулися, і я тому надзвичайно радий. Крім того, він володів дуже приємними людськими якостями, які особливо добре проявлялися на тлі інших дітей, які потрапили на екскурсію на шоколадну фабрику. Приміром, Август Глуп був дитиною дуже ненажерливою і жадібною, Верука Солт – розбещеною, Віолетта Боригард – постійно жувала гумку, а Майї Тіві займався ще одним марним заняттям – дивився телевізор. Звичайно, на тлі всіх цих дітей з їх численними недоліками Чарлі здається просто ангелом, позбавленим будь-якого негативу. Думається, що з цієї причини він настільки і привабливий.
Образи дітей часто бувають цікавими і привабливим, але образ Чарлі – по-справжньому особливий. На його прикладі ми можемо побачити, як казково змінилося життя дитини, які яскраві емоції він переніс гати за всім цим дуже приємно, це формує почуття симпатії до цієї дитини.
У своїй поемі Т. Шевченко не дуже дотримується історичної правди, бо відомостей про участь Івана Підкови у козацьких морських походах майже не збереглося. А сам Іван, хоча й був деякий час ватажком запорізьких козаків, але потім перебрався до Молдавії і очолив визвольну боротьбу молдавського народу проти місцевих феодалів і турецько-татарських загарбників. Але для Т. Шевченка більш важливим було відтворення в образі славетного отамана найкращих рис українського козацтва, а його реальне існування та ім’я були не такими важливими.
Козаки, які відправлялися у далекі походи по Чорному морю, безстрашно боролися і з морською стихією, і з турками. Завзяття і мужності їм додавало те, що поруч з ними був їхній отаман, обраний козацькою спільнотою. Цій людині вони повністю довіряли, довіряли навіть своє життя. Їм не важливо було, куди вибиратися, адже їх отаман Іван Підкова «веде, куди знає». Вони, не задумуючись, змінювали свій маршрут і погоджувалися, коли отаман, наприклад, вирішив відправитися у Цар-град, а не до Синопу. Іван Підкова користувався серед своїх побратимів непохитним авторитетом і для того, щоб віддати наказ, йому достатньо було підняти над головою шапку. Після цього усі човни зупинялися і козаки уважно вислухували свого «батька отамана».
Саме такі отамани потрібні нашому народові й сьогодні. Нам потрібні досвідчені, мудрі, спокійні лідери, які б вели нас до певної мети, а ми б довірливо йшли за ними і знали, що ватажки не помиляться і не зрадять. Але, на жаль, деякі українці забувають про ті славні давні часи, коли наші предки були господарями на своїй землі, тому, мабуть і не мають гідних керівників. Нагадуючи про це, Т. Шевченко прагнув збудити національну свідомість і спонукати людей знайти тих, хто зможе стати справжнім народним лідером.
В дуже цікавому, повчальному і моральному творі Роальда Даля під назвою «Чарлі і шоколадна фабрика» розповідається казкова історія з життя маленького хлопчика по імені Чарлі, життя якого було дуже складним, але в один прекрасний момент відбулася дивна подія, яка перевернула все життя дитини, зробивши його дивовижним і просто неповторним. Про такі історії завжди цікаво читати, але в даному випадку це було у багато разів приємніше, тому що її головний герой викликає велику симпатію і відверто приваблює.
Отже, головний герой цього оповідання, хлопчик по імені Чарлі, був дитиною з дуже бідної родини. Сім’я його була великою, але мала дуже мало грошей, а тому не могла собі дозволити практично ніяких надмірностей. Звичайно, життя в сім’ї була дуже важким, тут вже не до шоколаду, просто б вижити і забезпечити собі хоча б мінімальне забезпечення. Втім, хлопчик не міг відмовити собі в любові до шоколаду. Любив він його просто надзвичайно. На жаль, тільки раз в році родичі могли порадувати хлопчика плиткою цієї ласощі – відбувалося це тільки на його власний День Народження. Втім, ситуація незабаром змінилася і в житті дитини настала біла смуга, яка напевно запам’яталася назавжди. Місцевий власник фабрики шоколаду на ім’я Віллі Вонка вирішив влаштувати екскурсію по своїй шоколадній фабриці і запросив на свою екскурсію кілька дітей, у тому числі і Чарлі. У підсумку, після закінчення екскурсії, Чарлі отримує головний приз – він стає спадкоємцем власника шоколадної фабрики і отримує всі вигоди, які з цим пов’язані.
Образ Чарлі дуже привабливий. По-перше, він привабливий з тієї причини, що з цією дитиною відбулися дуже приємні зміни. Він був дуже скромним, стриманим, але мрії його повністю збулися, і я тому надзвичайно радий. Крім того, він володів дуже приємними людськими якостями, які особливо добре проявлялися на тлі інших дітей, які потрапили на екскурсію на шоколадну фабрику. Приміром, Август Глуп був дитиною дуже ненажерливою і жадібною, Верука Солт – розбещеною, Віолетта Боригард – постійно жувала гумку, а Майї Тіві займався ще одним марним заняттям – дивився телевізор. Звичайно, на тлі всіх цих дітей з їх численними недоліками Чарлі здається просто ангелом, позбавленим будь-якого негативу. Думається, що з цієї причини він настільки і привабливий.
Образи дітей часто бувають цікавими і привабливим, але образ Чарлі – по-справжньому особливий. На його прикладі ми можемо побачити, як казково змінилося життя дитини, які яскраві емоції він переніс гати за всім цим дуже приємно, це формує почуття симпатії до цієї дитини.