Можна так описати власну думку про рішення унязя Ігоря виступити проти половів:
Похід Новгород-Сіверського князя на половців був невдалий. Половці наробили чимало лиха на землях руських, тому Ігор приймає рішення про похід. Природа давала знаки Ігорю, віщуючи біду. Проте ніщо не могло його зупинити. Дати однозначну оцінку рішенню Ігоря не можна. З одного боку, князь виявив свої якості патріота. Він гідно боронив свою землю від половецьких племен, що грабували та брали у полон людей. З іншого боку, князь недостатньо оцінив власні сили, не зважав на поради та попередження. Тут він виявляє себе честолюбним та нерозсудливим. Він не вважає за потрібне радитись з ким-небудь, навіть із князем київським. Такий вчинок був досить легковажним та коштував досить дорого. Рішення про похід вразило мене своїм патріотизмом та вірністю рідній землі. Проте я засуджую Ігоря за його легковажність. Адже лише згуртувавши зусилля, можна перемогти ворога.
Защебече соловейкоВ лузі на калині, Заспіває козаченько,Ходя по долині. - художній паралелізм. Біле личко-епітет . Нехай в'яне серце – метафора, серденько мліло:Воно чуло недоленьку,А сказать не вміло. –метафора,День і ніч воркує,Як голубка без голуба,- порівняння, як сирота,білим світом нудить- порівняння. Без милого сонце світить —Як ворог сміється –порівняння. Сохне вона, як квіточка- порівняння, метафора. Звертання: Бабусенько,голубонько,Серце моє, ненько; дівчата, чорнобрива, моя доню, моя пташко. Стара, мов каламар- порівняння, Чи йти, чи ні?- риторичне питання. Зілля дива наробило —Тополею стала.-метаморфоза. Тонка-тонка та висока - епітет, До самої хмари- гіпербола.
Можна так описати власну думку про рішення унязя Ігоря виступити проти половів:
Похід Новгород-Сіверського князя на половців був невдалий. Половці наробили чимало лиха на землях руських, тому Ігор приймає рішення про похід. Природа давала знаки Ігорю, віщуючи біду. Проте ніщо не могло його зупинити. Дати однозначну оцінку рішенню Ігоря не можна. З одного боку, князь виявив свої якості патріота. Він гідно боронив свою землю від половецьких племен, що грабували та брали у полон людей. З іншого боку, князь недостатньо оцінив власні сили, не зважав на поради та попередження. Тут він виявляє себе честолюбним та нерозсудливим. Він не вважає за потрібне радитись з ким-небудь, навіть із князем київським. Такий вчинок був досить легковажним та коштував досить дорого. Рішення про похід вразило мене своїм патріотизмом та вірністю рідній землі. Проте я засуджую Ігоря за його легковажність. Адже лише згуртувавши зусилля, можна перемогти ворога.