Що є узагальненим образом щастя у творі «Скарб» скарб Павлусь хорт наймити Во Чому не повчає твір «Скарб»? не можна бути скупим треба бути егоїстом не можна заздрити треба бути добрим Во Яким словом не називає автор головного героя? лежень пуцьвірінок пройдисвіт пахолок Во Знайдіть зайве прислів’я. «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться...» «...Той тільки щасливий, хто другому не завидує...» «Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя…» «Не було б щастя, та нещастя до Во Який художній засіб використано в уривку: «... руки білі та ніжні, як у панночки» антитеза гіпербола порівняння метонімія Во Чому Павлусь, герой оповідання О.Стороженка «Скарб», не ходив до школи? Не віддали батьки Не прийняли Освоював науку самотужки Не хотів

Українці здавна відомі своїми великими справами.Важка праця заради добробуту своєї сім'ї загартовували чоловіків до труднощів.
Місцевість і земля України також сприяли вихованню і поведінці українського народу .Історичні чинники теж вплинули на ментальність.
Войовничість українського народу зросла в воєнні роки,адже країна завжди потребувала захисту від численних завойовників.
   Соціальні чинники, тобто відмінності в психології різних суспільних верств також зробили внесок у націрональному характері українців.
З розповідей про часи козацтва наші предки брали собі на замітку їхню зухвалість та силу духу.

Осінь. Ліс. Листя шурхотить під моїми ногами. Я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. Поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. І світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. Її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер. 
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі «Вчись у природи творчого спокою» радить кожному: 
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою, 
Кудись на південь линуть журавлі.

І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій – 
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.