У п`єсі «Наталка Полтавка» в сатиричному плані подано образи возного й виборного. Возний — дрібний урядовець, що «помазався паном», «юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить!» З цинічною відвертістю виправдовує він хабарництво, несправедливість, які панували в тогочасному суспільстві. Вовча мораль возного найвиразніше проступає в його пісні «Всякому городу нрав і права...» Возний проповідує огидну мораль здирників і гнобителі: Всякий, хто вище, той нижчого гне, — Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.
Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показу його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини. Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху».
Терпелиха - мама Наталки , бідна вдова, знедолена жінка-селянка та одна з головних героїв п'єси І. Котляревського "Наталка Полтавка". Образ Терпелихи - це образ люблячої матері.Усі її вчинки визначаються тількі материнською любов'ю. Вона прагне щастя Наталці ,але її розуміння щастя не зовсім таке як у Наталки. Гірка доля і нестатки змінили його.Терпелиха вважає, що щастя-то достаток тому, що сама зазнала в житті немало злиднів, бідувань. Вона мріє про кращу долю для своєї доньки. Терпелиха співчуває Наталці та розуміє палке коханя до Петра тому , що Петро був для неї, як син .Але вона вважає, що бажання Наталки вийти заміж за Петра - це результат легковажності і життєвої недосвідченості молодої дівчини. Мати хоче, щоб Наталка якнайшвидше вийшла заміж.Терпелиха цінує те,що дочка важко працює ,щоб забеспечити її, але вона розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися.Матір ладна видати Наталку за возного силоміць тількі , щоб її єдина кохана дитина не зазнала горя від бідності. Терпилиха сама каже Наталці: «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати». Багатий зять для неї — єдиний вихід із злиднів, у яких вони опинилися.Терпилиха поважала Петра за доброту та працьовитість. Але Петро, на її думку, є перешкодою до щастя її доньки. Любов і повага до Петра замінюється незадоволенням, але бачачи його безмежну добрість і любов до Наталки, відчуває, що була неправа, виступаючи проти нього.Мати переконується, що дочка буде щасливою тільки з благородним і любим дочці Петром.
Всякий, хто вище, той нижчого гне, —
Дужий безсильного давить і жме,
Бідний багатого певний слуга,
Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.
Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показу його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини.
Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху».
Терпелиха співчуває Наталці та розуміє палке коханя до Петра тому , що Петро був для неї, як син .Але вона вважає, що бажання Наталки вийти заміж за Петра - це результат легковажності і життєвої недосвідченості молодої дівчини. Мати хоче, щоб Наталка якнайшвидше вийшла заміж.Терпелиха цінує те,що дочка важко працює ,щоб забеспечити її, але вона розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися.Матір ладна видати Наталку за возного силоміць тількі , щоб її єдина кохана дитина не зазнала горя від бідності. Терпилиха сама каже Наталці: «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати». Багатий зять для неї — єдиний вихід із злиднів, у яких вони опинилися.Терпилиха поважала Петра за доброту та працьовитість. Але Петро, на її думку, є перешкодою до щастя її доньки.
Любов і повага до Петра замінюється незадоволенням, але бачачи його безмежну добрість і любов до Наталки, відчуває, що була неправа, виступаючи проти нього.Мати переконується, що дочка буде щасливою тільки з благородним і любим дочці Петром.