Климко - сирота, жив з дядьком Кирилом. Почалася війна, і дядька вбило. Дім розбомбили німці, Климко став жити у ваговій комірчині на залізничній станції. Вони разом з другом Зульфатом міняють речі на їжу на вокзальному ринку. Тут вони зустрічають вчительку Наталю Миколаївну, яка хоче обміняти своє рожеве плаття на молоко для своєї малої дитини. Їй нема де жити, тому вони за її також у вагову. Климко чув, що за сіль можна виміняти багато продуктів, тому відправився у Славянськ, де солі можна брати стільки, скільки донесеш. Він ішов туди вісім днів, дуже замерз та зголоднів, виснажився. Солі він дійсно дістав, але додому її довезти не зміг.
Данило Міщенко - дворянин, предки були козаками, ошуканий Гордієм Кулаківським, ховаючись від людської помсти, утік з дому, цитата: "довго переховувався в Кривих Колінах у якоїсь молодички. Потім захворів, а та його належно не гляділа. То він і не дурний: повернувся до Вишнополя й кинувся в ноги рідній жінці! Щось, видать, наплів, бо та простила і тепер глядить його і годить, як болячці!
Гордій Кулаківський - став дворянином, бо одружився з шляхтянкою, розбагатів шляхом злочину, з що люди його прокляли. Саме після цього в роду Кулаківських водилися гроші. але не було щастя. Гордій мав троє дітей - старший син Фрол, ще парубком, збираючись на полювання, випадково застрелився у рідному будинку, донька Франя вийшла заміж за чоловіка, який все життя кохав іншу жінку, дітей не мала, син Яків одружився і свого часу мав єдиного сина Василя. Сам Гордій Кулаківський помер від того, що на нього впав з горища мішок з кукурудзою.
Дід Павло - бабуся Горпина (дід і баба Софійчиної бабусі Ліни). Бабуся Горпина мала коралове намисто - це намисто дісталося їй від матері. Горпина була дочкою Клави, яка померла молодою і самотньою, і Корнія. Корній залишив Клаву вагітною, одружившись з нелюбою але багатою Франею - дочкою Гордія Кулаківського. Дізнавшись про це, Клава дуже довго хворіла, от в той час і зустрівся їй старець, який подарував Клаві коралі і попередив: якщо вона собі хоче долю знайти, то нехай одягне коралі і ніколи не знімає, якщо вона хоче щастя своїм дітям-онукам, то нехай подарує коралі своїй дочці, коли та виходитиме заміж і щоб ці коралі передавалися з покоління в покоління. Так Горпина і отримала коралі від матері. Сніжана (тітка Софійки) питала про ці коралі у бабусі Ліни - Чи правда, що коралі щастя приносять? – Правда – не правда, а мої бабуня з дідусем таки щасливі були (це про Горпину і Павла). У творі є згадка про те, як їм вдалося пережити важкі роки громадянської війни, голоду, але як вони померли немає. Лише те, що прожили Павло і Горпина довге і щасливе життя
Климко - сирота, жив з дядьком Кирилом. Почалася війна, і дядька вбило. Дім розбомбили німці, Климко став жити у ваговій комірчині на залізничній станції. Вони разом з другом Зульфатом міняють речі на їжу на вокзальному ринку. Тут вони зустрічають вчительку Наталю Миколаївну, яка хоче обміняти своє рожеве плаття на молоко для своєї малої дитини. Їй нема де жити, тому вони за її також у вагову. Климко чув, що за сіль можна виміняти багато продуктів, тому відправився у Славянськ, де солі можна брати стільки, скільки донесеш. Він ішов туди вісім днів, дуже замерз та зголоднів, виснажився. Солі він дійсно дістав, але додому її довезти не зміг.
Відповідь:
Данило Міщенко - дворянин, предки були козаками, ошуканий Гордієм Кулаківським, ховаючись від людської помсти, утік з дому, цитата: "довго переховувався в Кривих Колінах у якоїсь молодички. Потім захворів, а та його належно не гляділа. То він і не дурний: повернувся до Вишнополя й кинувся в ноги рідній жінці! Щось, видать, наплів, бо та простила і тепер глядить його і годить, як болячці!
Гордій Кулаківський - став дворянином, бо одружився з шляхтянкою, розбагатів шляхом злочину, з що люди його прокляли. Саме після цього в роду Кулаківських водилися гроші. але не було щастя. Гордій мав троє дітей - старший син Фрол, ще парубком, збираючись на полювання, випадково застрелився у рідному будинку, донька Франя вийшла заміж за чоловіка, який все життя кохав іншу жінку, дітей не мала, син Яків одружився і свого часу мав єдиного сина Василя. Сам Гордій Кулаківський помер від того, що на нього впав з горища мішок з кукурудзою.
Дід Павло - бабуся Горпина (дід і баба Софійчиної бабусі Ліни). Бабуся Горпина мала коралове намисто - це намисто дісталося їй від матері. Горпина була дочкою Клави, яка померла молодою і самотньою, і Корнія. Корній залишив Клаву вагітною, одружившись з нелюбою але багатою Франею - дочкою Гордія Кулаківського. Дізнавшись про це, Клава дуже довго хворіла, от в той час і зустрівся їй старець, який подарував Клаві коралі і попередив: якщо вона собі хоче долю знайти, то нехай одягне коралі і ніколи не знімає, якщо вона хоче щастя своїм дітям-онукам, то нехай подарує коралі своїй дочці, коли та виходитиме заміж і щоб ці коралі передавалися з покоління в покоління. Так Горпина і отримала коралі від матері. Сніжана (тітка Софійки) питала про ці коралі у бабусі Ліни - Чи правда, що коралі щастя приносять? – Правда – не правда, а мої бабуня з дідусем таки щасливі були (це про Горпину і Павла). У творі є згадка про те, як їм вдалося пережити важкі роки громадянської війни, голоду, але як вони померли немає. Лише те, що прожили Павло і Горпина довге і щасливе життя
Пояснення: