Утворі івана карпенка-карого «мартин боруля» зображується образ звичайного трудового чоловіка мартина борулі та його сім’ї. але чомусь голова сім’ї раптом переоцінив свої життєві цінності і захотів не просто жити, як звичайна та нормальні людина із села, а отримати статус дворянина. звичайно, дворянський статус є несумісним зі статусом звичайного мужика, тому мартин боруля намагався змінити своє життя кардинально. наприклад, він спав зранку довше, намагався менше працювати, хоч і не дуже комфортно себе відчував в такій ситуації. звичайний, хоч і заможний чоловік із села намагався бути аристократом. але до чого могло призвести прагнення бути не таким, як твої батьки та прадіди?які суперечності в житті все це може викликати? більш того, мартин боруля намагався змінити не тільки себе особисто, але і свою сім’ю. наприклад, дочку він хотів видати заміж за когось надто освіченого родом із міста, навіть направив туди свого сина, щоб він знайшов сестрі такого нареченого. дружині своїй він забороняв багато поратися по хаті. все це жодним чином не покращує життя членів родини мартина боруля, а лишень викликає в них подив, нерозуміння та деяку пригніченість. хіба може такий стан речей зробити життя цих людей кращим? напевно, що ні. але зі стороні все це виглядає просто смішно та може таким чином розвеселити читачів. всі ці спроби в результаті не бажаного результату. життя мартина борулі та його сім’ї кращим не стало. більш того, намагання стати аристократом спричинило велике розчарування для кожного з них. наречений дочки кудись втік. син мартина степан, який мав би працювати на землі, але був вимушений працювати в місті писарем на службі, звільнений із роботи. найголовніша поразка головного героя – його все ж таки не було визнано дворянином, через те, що його прізвище містило всього лише одну не ту літеру, яка була потрібна (боруля замість беруля). все це говорить про те, що не тільки сама сім’я не визнала намагання мартина борулі стати тим, чим ніхто з них не є, але й оточуючий світ та суспільство не сприйняло аристократичні амбіції та залишило мужика тим, ким він є. життя не тільки не стало кращим, воно навіть погіршилося. твір базується на реальних подіях. батько його автора, івана карпенка-карого, багато років намагався відновити свій статус дворянина, але всі його спроби закінчилися нічим.
Толя — восьмикласник, випускник школи, військовозобов’язаний. Риси характеру Толі а) доброта; б) щирість; в) чуйність; г) відповідальність до дорученої справи; д) цілеспрямованість; е) легковажність; терпимість. Вміння Толі: а) кохати і йти на самопожертву; б) поводити себе з товаришами; в) постояти за себе; г) поважне ставлення до мати, дорослих; д) цінує дружбу; е) любов до книги, її творців. Блакитна дитина — це янгол, яким змалювали батька в дитинстві мати й бабуся. Насправді він був звичайним хлопцем, і в його шкільному житті було багато пригод — веселих і не дуже. Батько згадує, яким він був у віці свого сина, й краще розуміє свою дитину. Окрім бешкетів та розваг, Толик помічає у житті важливі речі й цінує їх: вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра й справедливості, тонке відчуття краси природи, її благотворного впливу на людину, почуття гумору. Характеристика Толі «Блакитна дитина» Час, зображений у повісті «Блакитна дитина», охоплює дуже складний період нашої історії від кінця 20-х років до 1941року. Образ часу, духу епохи, соціальний аспект раннього періоду свого життя, який припав на непростий час 1920—30-х років, висвітлений письменником своєрідно. А. Дімаров, зображуючи світ очима Толика, через художні деталі висвітлює ту тяжку епоху.Спогади подаються через призму дитячого сприйняття. Тому для Толі їхня убога хата, напівголодне існування (сусіди держали корів, свиней, а в їхній сім’ї був тільки невеличкий город), тяжка праця матері — все це не здавалося малюкові чимось неприродним. З інтер’єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів. Але, як ми бачимо, не лише горе, але й дитячі радощі зображені у творі. Головний герой Толя із когорти таких шибеників, Федько В.Винниченка, Том Сойєр Марка Твена чи Нестайкові тореадори. Він пустун і вигадник: то залізе у чужий сад, то набере до рота жабенят. Не всі його витівки такі безневинні: дядько Матвій ледве не переламав собі ребра, потрапивши у яму, викопану Толею, тай стрілянину у брата з рогатки не назвеш хорошим вчинком. Таких пригод із головним героєм трапляється безліч. Про це з іронією пише автор: «… і нечиста сила їх не бере, і Божа сила не б’є, набридли вони, мабуть, і Богу, і чорту гірше, ніж своїм батькам». Описуючи пригоди Толика, автор змальовує нам юну особистість, що формується. Перед нами виростає образ допитливої, надзвичайно чутливої до життя, активної дитини. Толик не любить одноманітної роботи, йому не цікаво, наприклад, полоти бур’ян на городі. Він перетворює буденну працю на захоплюючу пригоду. Його буйна фантазія не знає меж: сапкою, як шаблюкою, він січе вражі голови з плеч. Щоправда, рубаючи підряд і бур’ян, і помідори. Він носить воду аж від лісу з криниці, прибирає в хаті, коли мама поїхала з дому у справах, доглядає молодшого братика, бо хто ж до матері, як не він. Водночас у Толика чимало негативних рис: він дещо ледачкуватий, непослідовний, розбишакуватий. Він завдає чимало клопоту та навіть матеріальних збитків і без того бідній матері, наприклад, зрізавши ґудзики з її єдиного святкового плаття і програвши їх, чи розваливши комин, б’ючись з братом, чи зіпсувавши костюм, на який мати збирала гроші більше року. Якби не любов до книжки, яка заполонила все єство Толі, скерувала його бурхливу уяву й живу фантазію в певне русло, хто знає, що вийшло б із нього. Книжка приходить у бідне сільське життя дитини дуже рано і замінює йому все. З до фантазії хлопчик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро і перемагає зло. Важливі морально-етичні принципи і закони формуються в душі головного героя саме завдяки книзі. Вона стане незамінним товаришем і мудрою порадницею і в суворих армійських буднях, і в подальшому дорослому житті. Великий вплив на Толю має і мати, яка прищепила йому правдолюбство і високі моральні якості. Власним прикладом чесного, хоч і бідного, життя вона показала хлопчикові, що головне залишатися людиною. Основи сімейного виховання базувалися в сім’ї Толі на повазі до праці, до старших, на совісті. Отже, Толя робить чимало помилок, поганих вчинків, але усвідомлює наслідки своїх пустощів, його мучить сумління, він намагається не повторювати їх, бо розуміє, що своєю поведінкою завдає прикрощів іншим.
