Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися. Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших. Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку. Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає. В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною. Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю. На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість. Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів. Україна надіється на героїв, які здатні зробити подвиг.
Справжній друг - це щось близьке, безмірно дороге, тепле, затишне. Але ж друг це не тільки, коли він - для тебе. Дружба - це коли беруть двоє, та й віддають один одному - двоє. По-чесному, без обману, без використання однією людиною іншої. Як наприклад Митько та Сергій з повісті Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...": "Митькозавром. На твою честь.
— От здорово! — зашарівся Митько. Але тут же запитав: — А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом гм... працюємо.
— Але ж головний у нашій експедиції ти.
— Е ні. не згоден. Хай буде... Хай буде, скажімо, Митькозавр Стеценка."
В друзі ми вибираємо, тих, хто має ті якості, які мають для нас першорядне значення. І дорожимо ми цією людиною зовсім не тому, що він такий, який є насправді. В друге цінуємо не окремі якості, а людини в цілому: з його звичками, манерою поведінки і розмови.
Часто розумієш, що людина стала справжнім другом після спільно пережитих неприємностей, невдач, труднощів, в яких людина розкривається зсередини, не маючи можливості брехати перед собою: "Ще цілий місяць. Теж. мабуть, не менш цікавий і переповнений новими подіями. І взагалі, у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком"
Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися. Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших. Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку. Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає. В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною. Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю. На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість. Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів. Україна надіється на героїв, які здатні зробити подвиг.
Объяснение:
Справжній друг - це щось близьке, безмірно дороге, тепле, затишне. Але ж друг це не тільки, коли він - для тебе. Дружба - це коли беруть двоє, та й віддають один одному - двоє. По-чесному, без обману, без використання однією людиною іншої. Як наприклад Митько та Сергій з повісті Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...": "Митькозавром. На твою честь.
— От здорово! — зашарівся Митько. Але тут же запитав: — А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом гм... працюємо.
— Але ж головний у нашій експедиції ти.
— Е ні. не згоден. Хай буде... Хай буде, скажімо, Митькозавр Стеценка."
В друзі ми вибираємо, тих, хто має ті якості, які мають для нас першорядне значення. І дорожимо ми цією людиною зовсім не тому, що він такий, який є насправді. В друге цінуємо не окремі якості, а людини в цілому: з його звичками, манерою поведінки і розмови.
Часто розумієш, що людина стала справжнім другом після спільно пережитих неприємностей, невдач, труднощів, в яких людина розкривається зсередини, не маючи можливості брехати перед собою: "Ще цілий місяць. Теж. мабуть, не менш цікавий і переповнений новими подіями. І взагалі, у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком"
Объяснение: