У вірші А. Малишка є багато художніх засобів, зокрема епітети , метафори , порівняння. Епітети : вечірню годину , молода тополина , у серці моїм, у світі одна, тополина висока , звісточку дальню , задумливий сад, далекій дорозі , ріднім краю, тихій тривозі , рідну хатину свою, засмучені очі, тінь там моя, темніїї ночі. Метафори: світиться дім, шумить під вікном , юність ходила , і жевріла цвітом, батько не спить, задумалась мати, синів виростали , не зводили ока , звісточку дальню несе, вогник їм сяє , журиться вікнами , шепче задумливий сад , дивляться в далеч засмучені очі , тінь там моя промайне , світиться вогник , кличе додому мене. Порівняння: вогник їм сяє ,мов спогад про сина.
Т. Г. Шевченко – не тільки найвидатніший український поет, а й етнограф, фольклорист, мислитель, історик, драматург, художник і прозаїк. Після себе він залишив надзвичайно велику і цінну творчу спадщину – більше тисячі різноманітних творів. Геній Т. Шевченка на диво багатогранний. Завдяки йому великий Кобзар українського народу написав дев’ять повістей, створив велику кількість драматичних творів, а його поетична спадщина зібрана у відомому всьому світові «Кобзарі».Літературні погляди Т. Шевченка змінювалися і формувалися на протязі усього його життя. Перш за все, це відбувалося під впливом усього найістотнішого з його життя, від першого погляду на оточуючий світ до останнього подиху. Всю надзвичайну силу творчості поета, невмирущість слова Кобзаря, літературний подвиг і складне та велике життя, яке він поклав на олтар боротьби за свободу і щастя українського народу, можливо зрозуміти і відчути тільки тоді, коли згадати, у яких обставинах поетові доводилося творити.В ті часи, коли довелося жити і творити Т. Шевченкові, панувала атмосфера задухи, яка змушувала творчих людей мовчати, атмосфера доносів, ненависті, страху і підозри, атмосфера, де офіційна брехня не вважалася безчестям, в якій панувала загальна бездіяльність. А ось правдиве слово на кожному кроці переслідувалося і буквально обливалося кров’ю.Отже, оспівувати свободу в тогочасних обставинах, прагнути свободи та незалежності серед небезпеки жандармських буднів, в умовах кріпосництва – це означало майже подвиг. І висловити, а скоріше, відкрити найважливішу у житті істину, довести те, що для того часу було найсуттєвішим, наважувався далеко не кожний митець. Своїм життям та своєю творчістю Т. Шевченко довів своїм нащадкам, що безстрашні співці свободи народжуються у найгірші для народу часи, народжуються для того, щоб підкреслити нездоланність його духу і його безсмертя.Незвичайна сила непокори Т. Шевченка, яка інколи переходила у крик прокляття, гучний голос, який пробуджує людську гідність, смуток знівеченого життя, часи розпачу, біль безправ’я, найгостріші соціальні драми, які були поетові добре відомі – все це створило художню цільність творчості великого Кобзаря, яка з першого до останнього слова перейнята вогненними почуттями поета.Саме з цього й виросла правдива творчість Т. Шевченка, саме це живило той дух протесту і бунтарства, яким булу наснажена душа поета. Саме з цієї суворої величі постав образ великого Кобзаря – поета-революціонера, поета-борця, який висвітлюють спалахи могутніх грозових розрядів неперевершеного поетичного слова митця.
Епітети : вечірню годину , молода тополина , у серці моїм, у світі одна, тополина висока , звісточку дальню , задумливий сад, далекій дорозі , ріднім краю, тихій тривозі , рідну хатину свою, засмучені очі, тінь там моя, темніїї ночі.
Метафори: світиться дім, шумить під вікном , юність ходила , і жевріла цвітом, батько не спить, задумалась мати, синів виростали , не зводили ока , звісточку дальню несе, вогник їм сяє , журиться вікнами , шепче задумливий сад , дивляться в далеч засмучені очі , тінь там моя промайне , світиться вогник , кличе додому мене.
Порівняння: вогник їм сяє ,мов спогад про сина.