Писала для іншої теми, але може щось з цього пригодиться
Світ козацьких пісень
Козацькі пісні - народні, історичні пісні та думи в котрих оспівується Козацька доба. Ці пісні не входили до репертуару придворних музик, їх співали здебільшого кобзарі та лірники. Саме вони в цих піснях розповідали звичайним людям про певні реальні факти і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська, чужинська неволя, рабство тощо). Але в першу чергу козацькі пісні оспівують ліричний образ козака, відтворюють його внутрішній духовний світ, думки і почуття, зроджені різними обставинами неспокійного козацького життя, передають романтику козацької волі.
Тематика козацьких пісень дуже широка: козацький побут і викликані ним почуття та думки, життя в походах без відпочинку, коли нема де прихилити голови, і домом стає зелена діброва чи темний байрак. Але найпоширеніша тема - прощання козака з рідними та його від´їзд з дому. Ці співанки завжди пройняті мотивом туги, при цьому патріотичні почуття відступають на другий план, основне місце займає смуток прощання з сім´єю, коханою дівчиною чи молодою дружиною. Тому в ліричних козацьких піснях козак часто сумує - «світом нудить», плаче. Туга посилюється мотивом самотності: єдиним другом козака є вір-ний кінь, що розуміє його настрій, хвилювання, охороняє в час небезпеки, попереджує про неї, а якщо господар загинув, сповіщає про це його рідних. Тема смерті козака є також дуже поширена. Причому в цих піснях, як правило, не змальовуються ні битви, ні поєдинки, не говориться про обставини смерті коза-ка, не пояснюються причини, чому він сам залишився лежати на полі бою. Картина загибелі козака постає доволі традиційною: вбитий він лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою (символ козацької слави, у дохристиянські часи червоний — колір смерті), над ним нахилився вірний кінь, над ним кружляє чорний ворон (теж символи смерті, представники потойбічного світу). У деяких співанках смертельно поранений козак розмовляє зі своїм єдиним другом-конем, який копитами в землі копає для нього могилу, просить його передати останню звістку рідним. Однак, незважаючи на мотиви страждань, нелегкої долі, смерті козака, цим співанкам властива і тема волі, воїнської звитяги, в них возвеличується патріотичний дух, безстрашність, самовідданість всенародній справі національного визволення, оспівується козацька слава. Символом козацької звитяги, нездоланності духу стає і насипана висока могила — пам´ятник воїнської доблесті.
Давність походження козацьких співанок виявляється і в їхній образності. Крім головного ліричного героя — козака, в них фігурують образи коня (який може говорити людською мовою, плаче над убитим козаком, просить прокинутись), сивої зозулі (розповідає козакові, що діється вдома, від нього несе звістку рідним), ворона, сокола; персоніфіковані образи сил природи, дерев (або всієї діброви, лісу, гаю) тощо. Для них властива й своєрідна метафорика. Так, наприклад, битва асоціюється з бенкетом , важка виснажлива битва змальовується як спорудження мостів чи греблі, поле бою — у вигляді зораної ріллі, засіяної кулями, смерть козака — вінчання з могилою. Давність походження такої художньообразної структури підтверджується її спорідненістю з давніми писемними пам´ятками - літописами, «Словом о полку Ігоревім». Тому козацькі співанки, що збереглися до нашого часу, є особливо цінними творами соціальної лірики. Вони стали основою подібних за тематикою і поетикою солдатських, рекрутських, вояцьких, жовнірських співанок.
Козацькі пісні і донині живуть у пам᾽яті українського народу. Вони також відомі далеко за межами України. Дуже влучно про творців і виконавців козацьких пісень висловився італійський письменник Д.Чамполі: шабля – їхній хрест, перемога – їхній Бог, а пісня – їхня молитва.
Це був морозний ранок. Сніг іскрився на сонці. Дерева і кущі були немов вкриті білою ковдрою. Я і Маринка вийшли на подвір'я і побачили, що багато горобців, голубів та інших пташок бігають, шукають щоь поїсти. Ми здогадалися, що треба робити і вирішили зробити годівничку для наших менших друзів. Я попросила тата зробити годівничку, а Маринка пішла за хлібом та зерном. Ми повісили годівничку на старому дубі, насипали туди корму. Незабаром сюди злетілось багато пташок. Кого тільки тут не було! Ми гали, як синиці, горобці та снігурі ласували кормом. Через декілька хвилин до нас прийшли на ші друзі - Мишко, Налталка і Оленка. Вони теж принесли ласощі для пташок. Тепер кожного року ми пригощаємо пташок, щоб вони гарно пережили зиму!
Відповідь:
Писала для іншої теми, але може щось з цього пригодиться
Світ козацьких пісень
Козацькі пісні - народні, історичні пісні та думи в котрих оспівується Козацька доба. Ці пісні не входили до репертуару придворних музик, їх співали здебільшого кобзарі та лірники. Саме вони в цих піснях розповідали звичайним людям про певні реальні факти і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська, чужинська неволя, рабство тощо). Але в першу чергу козацькі пісні оспівують ліричний образ козака, відтворюють його внутрішній духовний світ, думки і почуття, зроджені різними обставинами неспокійного козацького життя, передають романтику козацької волі.
Тематика козацьких пісень дуже широка: козацький побут і викликані ним почуття та думки, життя в походах без відпочинку, коли нема де прихилити голови, і домом стає зелена діброва чи темний байрак. Але найпоширеніша тема - прощання козака з рідними та його від´їзд з дому. Ці співанки завжди пройняті мотивом туги, при цьому патріотичні почуття відступають на другий план, основне місце займає смуток прощання з сім´єю, коханою дівчиною чи молодою дружиною. Тому в ліричних козацьких піснях козак часто сумує - «світом нудить», плаче. Туга посилюється мотивом самотності: єдиним другом козака є вір-ний кінь, що розуміє його настрій, хвилювання, охороняє в час небезпеки, попереджує про неї, а якщо господар загинув, сповіщає про це його рідних. Тема смерті козака є також дуже поширена. Причому в цих піснях, як правило, не змальовуються ні битви, ні поєдинки, не говориться про обставини смерті коза-ка, не пояснюються причини, чому він сам залишився лежати на полі бою. Картина загибелі козака постає доволі традиційною: вбитий він лежить під калиною чи тополею, очі накриті червоною китайкою (символ козацької слави, у дохристиянські часи червоний — колір смерті), над ним нахилився вірний кінь, над ним кружляє чорний ворон (теж символи смерті, представники потойбічного світу). У деяких співанках смертельно поранений козак розмовляє зі своїм єдиним другом-конем, який копитами в землі копає для нього могилу, просить його передати останню звістку рідним. Однак, незважаючи на мотиви страждань, нелегкої долі, смерті козака, цим співанкам властива і тема волі, воїнської звитяги, в них возвеличується патріотичний дух, безстрашність, самовідданість всенародній справі національного визволення, оспівується козацька слава. Символом козацької звитяги, нездоланності духу стає і насипана висока могила — пам´ятник воїнської доблесті.
Давність походження козацьких співанок виявляється і в їхній образності. Крім головного ліричного героя — козака, в них фігурують образи коня (який може говорити людською мовою, плаче над убитим козаком, просить прокинутись), сивої зозулі (розповідає козакові, що діється вдома, від нього несе звістку рідним), ворона, сокола; персоніфіковані образи сил природи, дерев (або всієї діброви, лісу, гаю) тощо. Для них властива й своєрідна метафорика. Так, наприклад, битва асоціюється з бенкетом , важка виснажлива битва змальовується як спорудження мостів чи греблі, поле бою — у вигляді зораної ріллі, засіяної кулями, смерть козака — вінчання з могилою. Давність походження такої художньообразної структури підтверджується її спорідненістю з давніми писемними пам´ятками - літописами, «Словом о полку Ігоревім». Тому козацькі співанки, що збереглися до нашого часу, є особливо цінними творами соціальної лірики. Вони стали основою подібних за тематикою і поетикою солдатських, рекрутських, вояцьких, жовнірських співанок.
Козацькі пісні і донині живуть у пам᾽яті українського народу. Вони також відомі далеко за межами України. Дуже влучно про творців і виконавців козацьких пісень висловився італійський письменник Д.Чамполі: шабля – їхній хрест, перемога – їхній Бог, а пісня – їхня молитва.
Пояснення:
Ми повісили годівничку на старому дубі, насипали туди корму. Незабаром сюди злетілось багато пташок. Кого тільки тут не було! Ми гали, як синиці, горобці та снігурі ласували кормом. Через декілька хвилин до нас прийшли на ші друзі - Мишко, Налталка і Оленка. Вони теж принесли ласощі для пташок. Тепер кожного року ми пригощаємо пташок, щоб вони гарно пережили зиму!