Історія 1. Злочин не відбувся За деякими відомостями, які отримали співробітники поліції міста Сан – Франциско, можна було зробити висновок, що готується викрадення коштовностей дружини мільйонера – місіс Андерсон.
Місіс Андерсон проживала в одному з першокласних готелів. Мабуть, тут же мешкав і злочинець, який замислив злочин. Декілька днів чергував детектив у номері місіс Андерсон, сподіваючись спіймати негідника, але безрезультатно. Мільйонерша вже почала підсміюватися над ним, як раптом сталося наступне. Увечері хтось постукав у двері номера. Потім двері відчинилися, і до кімнати заглянув чоловік. Побачивши місіс Андерсон, він вибачився, сказавши, що помилився дверима.
– Я був абсолютно впевнений, що це моя кімната, – збентежено промовив він. – Адже тут усі двері такі схожі.
Тут детектив вийшов із засідки і заарештував незнайомця.
Що змогло переконати поліцейського в тому, що перед ним зловмисник?
Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид... Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця XX століття.
У поезії «Пам'яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.
Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори {сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись) Художньо збагачують твір.
Герой роману А. С. Пушкіна Герман - молода людина, обділений великим капіталом, але не гострим розумом, він гарний собою і завдяки німецьким корінню розважливий. Проводячи один з вечорів у конногвардейцев Нарумова, Герман як завжди лише гав за грою в карти, не беручи участі. За розмовою він випадково дізнається від Томського про його загадкової бабусі, графині Ганні Федотової, яка колись програла в карти дуже солідну суму, але завдяки таємниці, розкритої їй графом Сен-Жерменом смогу з блиском відігратися. Герман завжди мріяв розбагатіти заінтригований, настільки цікавою історією і з того вечора починає шукати зустрічі зі старою графинею. Завдяки закоханої Лізі, вночі Герману вдається проникнути в будинок Анни Федотівни. Тоді-то він і застає бідну стареньку зненацька, а вона помирає толі від старості, чи то від несподіванки пізнього візиту Германа, який погрожував їй пістолетом. Я не вважаю, що Герман вбив стару графиню, принаймні, він цього не хотів, йому всього лише потрібна була її таємниця. Пізніше він визнається Лізі, що у нього навіть пістолет не був заряджений. Звичайно, що ще залишається бідному хлопцеві, який хоче жити, а не існувати, ущемляючи себе в розвагах і задоволеннях. Вся справа в грошах. Бідолаха, Герман прагне швидше розбагатіти, накопичити капітал, що і призводить до настільки трагічним подіям.