Сюжет стихотворения.

ой вітер віє й вітер повіває, вітер повіває.
ой мати дочку й про життя питає, про життя питає.

– питай, мамо, сірого ж утяти, сірого ж утяти.
ой сіре же утя й на море ж ночує, на море ж ночує.

й воно же моє ой усе ж горе чує, усе ж горе чує.
перве же горе – свекруха ж лихая, свекруха ж лихая.

а вторе же горе – дитина малая, дитина малая.
а третє же горе – мій милий ревнивий, мій милий ж ревнивий.

іде же в поле, у поле ж й орати, у поле ж орати.
бере ж мене й волів погоняти, волів погоняти.

– ой, гей, гей, воли же, воли половиє, воли же половиє.
ой пройшли же мої літа же молодиє, літа же молодиє.

В цьому році зима не вдягала білої свити. 
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. 
Пошукала, поплакала... Що ж робити? - 
Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. 
Сперечалася з морем, несла сум'яття вітрів. 
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, 
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. 
Лід кришився, б'ючись об каміння берегове... 
І нарешті по Одрі - темній, широкій - 
На останній крижині самотня чайка пливе.- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? 
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. 
А крижина тонка. А крижина майже прозора... 
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? 
затріщить і відломиться... Піде вода кругами... 
- Дивна людино! Я ж маю крила, 
Нащо крилатим ґрунт під ногами?

Кожен з нас трохи філософ. Ми намагаємося пізнати світ, задаючи собі і оточуючим питання: чи є життя після смерті, в чому сенс життя, що таке щастя, хто створив світ? Так чи інакше, всі вони пов'язані з поняттям «життя». А що є життя? Ким і навіщо воно дається?У тлумачному словнику можна знайти сухе визначення кількох значень: життя – діяльність суспільства і людини в тих чи інших її проявах; реальна дійсність. Але хіба може невелика словникова стаття розкрити сенс, а точніше, безліч сенсів цього поняття?! Напевно, скільки людей на землі, стільки й значень може мати це прекрасне слово. Адже кожен з нас має життя, тому кожному є що розповісти про своє.Життя – це велике чудо! Своє життя потрібно приймати як велику цінність, берегти, любити, а також поважати і цінувати чуже життя. Життя – це щасливий лотерейний квиток. Але виграшем потрібно вміти правильно розпорядитися, щоб він приніс щастя. Прагнучи до свого щастя, ми з дитинства мріємо, ставимо мети, шукаємо шляхи вирішення завдань.У кожного віку своє щастя. У дитинстві справжнє щастя – нова іграшка, в юності – перше кохання, в зрілості – нова квартира або підвищення по службі. Людина будує своє життя, немов столяр майструє сходи. Щаблі – це наші мрії. Чим їх більше і чим вище людина піднялася, тим більшого вона досягла. Хоча мрії у всіх свої, сво х досягнення.Жити – як не дивно звучить на перший погляд – велика праця. Життєвий шлях людини нелегкий. Всі ми стикаємося з труднощами, небезпеками, всі переживаємо важкі моменти. Радості змінюються печалями, світлі дні – похмурими і сумними. Є чорні і білі смуги. Складність полягає в тому, щоб чорна смуга не збила людину з вірного шляху, не знесилила її і не змусила зненавидіти життя, відмовитися від нього. Яким би величезним не було горе, воно завжди проходить, біль притупляється часом і новими надіями. Що б не сталося, потрібно шукати сили і жити далі. Життя – це рух, постійний розвиток, пошук. Ми відчуваємо, що живемо, коли займаємося спортом, вчимося, стаємо батьками. Життя тільки тоді наповнюється сенсом, коли людина бачить результат своєї праці, відчуває свою значимість, незамінність, необхідність і корисність іншим. «Є незрима творчість у кожній миті». Ми самі творці свого життя. Щоб картина життя була яскравою, гармонійною, кожну мить потрібно трудитися над нею. Інакше життя перетворюється на тихе, навіть болісне існування. Тоді пошуки сенсу життя стають безрезультатними. Життя перетворюється на монотонне повторення днів, років. Воно не приносить радості. Втрачається смак до життя. Що може до Тільки різкі зміни, тобто, рух.Але не всякий рух приносить відчуття щастя. Сучасний ритм життя дуже динамічний. Ми весь час кудись поспішаємо, прагнемо щось купити, кудись з'їздити, щось побачити, заробити більше грошей, хочемо бути в курсі всіх подій, стежимо за останніми новинами – крутимося, збираємося кимось стати, чогось добитися і почати жити щасливо. Але найчастіше в цій метушні, в гонитві за щастям ми забуваємо про найважливіше – жити потрібно кожен момент, кожну мить. Не варто нічого відкладати на потім, щоб не втратити дорогоцінний час. Ми позбавляємо себе радості спілкування з батьками, з друзями, придушуємо свої почуття, тому що на все це не вистачає часу. Ми обмежуємо себе в бажаннях, щоб потім було краще жити. Але в гонці за примарним щастям пропалюємо життя марно. Настає «потім», а життя пройшло, вже немає сил кудись прагнути, немає відчуття щастя, тому що воно багато років поспіль було десь замкнено, заховано від самого себе. Адже щастя складається з багатьох маленьких і великих радощів. Чим більше ними наповнюється життя, тим щасливіше себе почуває людина. Тому кожен день, кожна хвилина життя має бути наповнена змістом, в будь-якому вчинку має бути закладена мета.Крім того, життя – це можливість самовираження людини, шанс зробити велике відкриття, заявити світові про себе. Кожна людина індивідуальна і унікальна. Але лише одиницям судилося стати всесвітньо відомими, увічнити свої імена в історії. Лише деякі роблять великі відкриття, пишуть великі твори. У цьому полягає їх призначення. Ніхто не має права знищувати чуже життя, якою б благою не була мета.Так що таке життя? Напевно, сенс криється в самому житті, в таїнстві його зародження і таїнстві смерті, в його продовженні в нащадках. Жити – це прекрасно!