1. Про який час ідеться у творі І. Франка «Сойчине крило»?
У творі мова йде про 1904 рік. Лист датований вереснем цього року, головний герой отримує його ввечері перед Новим роком. У листі повідомляється, що знову почався обстріл Порт-Артура, а в цей час тривала російсько-японська війна 1904 –1905 років. 2 січня 1905 року закінчилась оборона міста і воно було здане Японії.
2. У якій формі побудовано твір «Сойчине крило»?
«Сойчине крило» має динамічний сюжет, несподівану розв’язку, високий ступінь психологізму, — отже, це новела.
3. Яка боротьба відбувалася в душі головного героя новели «Сойчине крило»?
Хома, Томассо, Массіно — герой «Сойчиного крила», естет, людина високоінтелектуальна, знавець класичної музики, шанувальник театру.
Хома відпочиває за порадою лікарів після тюремного ув'язнення на лоні лісової природи й здається одержимим удосконаленням життя народу й проблемою передачі ланів, лісів і пасовиськ у розпорядження сільських громад. Він вважає себе сильною особистістю, однак лист із Порт-Артура розтривожив його. Герой час від часу вступає в уявний діалог із Мусею, демонструючи слабкість духу чи не в кожній своїй репліці або коментарі. Отже, перед нами — знервована до краю людина з величезним набором комплексів і внутрішніх пересторог. Від того самовпевненого Хоми, якого вперше побачила Марія, не лишилося й сліду.
Я думаю, що основна боротьба в душі головного героя боротьба відбувалася між його почуттям коханням до Марії-Сойки і почуттям громадського обов’язку людини, яка вирішує присвятити себе боротьбі за народні права й пожертвував заради цього особистим щастям.
4. Укажіть, кому з героїв новели I. Франка «Сойчине крило» належать ці міркування.
Суспільство, держава, народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза — насилля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м’якої павутини — конвенціональної брехні. Один в’яже тіло, другий душу, а оба з одною метою — опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи — людську одиницю.
Массіно (Хома).
5. Визначте героя новели «Сойчине крило» за його портретом.
Негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами.
Зигмунт Зембецький — ватажок банди.
6. Укажіть визначальний художній засіб у наведеному уривку.
Я витворив собі оте життя як нездобуту твердиню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на весь світ та яка, проте, не стоїть нікому на заваді, не дражнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги. Ся твердиня побудована в моїй душі.
Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
Объяснение:
1. Про який час ідеться у творі І. Франка «Сойчине крило»?
У творі мова йде про 1904 рік. Лист датований вереснем цього року, головний герой отримує його ввечері перед Новим роком. У листі повідомляється, що знову почався обстріл Порт-Артура, а в цей час тривала російсько-японська війна 1904 –1905 років. 2 січня 1905 року закінчилась оборона міста і воно було здане Японії.
2. У якій формі побудовано твір «Сойчине крило»?
«Сойчине крило» має динамічний сюжет, несподівану розв’язку, високий ступінь психологізму, — отже, це новела.
3. Яка боротьба відбувалася в душі головного героя новели «Сойчине крило»?
Хома, Томассо, Массіно — герой «Сойчиного крила», естет, людина високоінтелектуальна, знавець класичної музики, шанувальник театру.
Хома відпочиває за порадою лікарів після тюремного ув'язнення на лоні лісової природи й здається одержимим удосконаленням життя народу й проблемою передачі ланів, лісів і пасовиськ у розпорядження сільських громад. Він вважає себе сильною особистістю, однак лист із Порт-Артура розтривожив його. Герой час від часу вступає в уявний діалог із Мусею, демонструючи слабкість духу чи не в кожній своїй репліці або коментарі. Отже, перед нами — знервована до краю людина з величезним набором комплексів і внутрішніх пересторог. Від того самовпевненого Хоми, якого вперше побачила Марія, не лишилося й сліду.
Я думаю, що основна боротьба в душі головного героя боротьба відбувалася між його почуттям коханням до Марії-Сойки і почуттям громадського обов’язку людини, яка вирішує присвятити себе боротьбі за народні права й пожертвував заради цього особистим щастям.
4. Укажіть, кому з героїв новели I. Франка «Сойчине крило» належать ці міркування.
Суспільство, держава, народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза — насилля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м’якої павутини — конвенціональної брехні. Один в’яже тіло, другий душу, а оба з одною метою — опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи — людську одиницю.
Массіно (Хома).
5. Визначте героя новели «Сойчине крило» за його портретом.
Негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами.
Зигмунт Зембецький — ватажок банди.
6. Укажіть визначальний художній засіб у наведеному уривку.
Я витворив собі оте життя як нездобуту твердиню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на весь світ та яка, проте, не стоїть нікому на заваді, не дражнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги. Ся твердиня побудована в моїй душі.
Метафора.
Відповідь:
Пояснення:
Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.