Тарас бульба был потриотом он был жестким и так же жестко казнис своего сына У повісті «Тарас Бульба» Гогольстворив різні образи запорізьких козаків. Велика увага він приділив синам Тараса, Остапові й Андрію. І зовсім небагато написав об них матюкайУ добутку ми вперше зустрічаємося з матірю, коли вона зустрічає своїх синів. «...бліда, сухорлява й добра мати їх, що стояла в порога й не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх».Серед сильних героїв повести ми побачили слабку, маленьку жінку, що любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не бє, мати сказала: «..И прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька.»Вона дуже переживала, що вони так мало будуть будинку. «...і мені не вдасться надивитися на них.» Вона всю ніч не спала, дивилася на дітей своїх і не могла надивитися. «Сини мої, сини мої милі! Що буде з вами? Що чекає вас?..»Хоча в неї був чоловік і два сини, вона була самотня: дітей вона бачила рідко, а Тараса «... у рік два - три дні, і потім кілька років про нього не бувало слуху.» У молодості вона терпіла від Тараса образи й навіть він неї бив, напевно вона була дуже гарна, але швидко постаріла. Всю ніч мати сподівалася, що поїздка відкладеться, і її діти поживуть будинку. Але цього не трапилося. «Бідна бабуся, позбавлена останньої надії, унило поплелася в хату.»Перед відїздом Тарас попросив матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обійняла їх, вийняла дві невеликі ікони, надягла їм, ридаючи, на шию...Не забувайте, синки, мати вашу... надішліть хоч звісточку про себе...»Коли Тарас із Остапом і Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх.В образі матері Остапа й Андрія Гоголь показав всіх жінок Запоріжжя того суворого часу.
У повісті «Тарас Бульба» Гогольстворив різні образи запорізьких козаків. Велика увага він приділив синам Тараса, Остапові й Андрію. І зовсім небагато написав об них матюкайУ добутку ми вперше зустрічаємося з матірю, коли вона зустрічає своїх синів. «...бліда, сухорлява й добра мати їх, що стояла в порога й не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх».Серед сильних героїв повести ми побачили слабку, маленьку жінку, що любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не бє, мати сказала: «..И прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька.»Вона дуже переживала, що вони так мало будуть будинку. «...і мені не вдасться надивитися на них.» Вона всю ніч не спала, дивилася на дітей своїх і не могла надивитися. «Сини мої, сини мої милі! Що буде з вами? Що чекає вас?..»Хоча в неї був чоловік і два сини, вона була самотня: дітей вона бачила рідко, а Тараса «... у рік два - три дні, і потім кілька років про нього не бувало слуху.» У молодості вона терпіла від Тараса образи й навіть він неї бив, напевно вона була дуже гарна, але швидко постаріла. Всю ніч мати сподівалася, що поїздка відкладеться, і її діти поживуть будинку. Але цього не трапилося. «Бідна бабуся, позбавлена останньої надії, унило поплелася в хату.»Перед відїздом Тарас попросив матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обійняла їх, вийняла дві невеликі ікони, надягла їм, ридаючи, на шию...Не забувайте, синки, мати вашу... надішліть хоч звісточку про себе...»Коли Тарас із Остапом і Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх.В образі матері Остапа й Андрія Гоголь показав всіх жінок Запоріжжя того суворого часу.