Треба дати відповідь на питання з повісті "чорна рада". 1. хто викупив з турецької неволі василя невольника? 2. як звати попа й одночасно полковника? 3. хто гостював на хуторі хмарище, коли шрам приїхав до череваня? 4. слова «бгатці! от я почувсь недобре. ходімо лиш до хати. там нам дадуть таких вареників, що всяке горе на душі одлигне» промовляє 5. на руку лесі були претендентами кирило тур, петро шраменко і 6. за що кирила тура покарали біля стовпа? 7. яким композиційним елементом є розповідь про одруження лесі з петром і їхнє життя на хуторі хмарище? 8. рада в романі названа чорною, бо в ній брала участь 9. кому яким сомко адресує слова: « чужою смертю не куплю собі волі»? 10. як називається зображена в «чорній раді» епоха? 11. про яке місто йдеться в описі «перед ними так і заблищало, так і замиготіло, так і замережало церквами, хрестами, горами і будинками. святий город сіяв, як той єрусалим»? 12. слова «зложити докупи обидва береги дніпрові, щоб приклонились під одну булаву! виженем недоляшка з україни, одтиснем ляхів до самої случі — і буде велика одностайна україна» 13. ідилію «садка вишневого коло хати» втілено в образі 14. за жанром «чорна рада» — перший в українській літературі 15. уночі лесю викрав 16. словами «орел, а не козак! » василь невольник характеризує 17. прізвище московського князя, який приїхав підтримати брюховцького, 18. який підзаголовок має роман «чорна рада»? 19. хто «був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами»? 20. скільки років василь невольник пробув у турецькій неволі? 21. кого сомко «ввелів посадити верхи на свиню да й провезти ті всьому гадячу»? 22. хто «ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі» ? 23. як іще називали івана мартиновича брюховецького? 24. за якого предмета яким сомко міг безперешкодно покинути глибку?
Нещодавно на уроці української літератури ми познайомилися з повістю- казкою Юрія Винничука „Місце для дракона“. Я люблю читати твори такого жанру, бо в них на прикладі вигаданих ситуацій письменник пропонує читачам розбиратися в стосунках людей, учитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Сюжети таких творів найчастіше розвиваються в двох вимірах — реальному і фантастичному. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає нам можливість знайомитися з реальним світом, його правилами та особливостями, звертає нашу увагу на актуальні проблеми сьогодення.
Незважаючи на те, що персонажі із казки Ю. Винничука — представники Середньовіччя, проте їхні долі, життєві ситуації, думки та вчинки такі ж, як і в сучасних людей. Головний герой твору — дракон Грицько. Зазвичай зі словом „дракон“ у нас виникають асоціації „страшний“, „триголовий“, „кровожерливий“, „убивця“, чого аж ніяк не можна сказати про Григорія. Він добрий, ввічливий, чуйний, товариський, розсудливий, мрійник та романтик. Грицько не знищує людей, а їсть траву, читає книжки (зокрема Біблію!) й навіть пише вірші. Своє полум'я він спрямовує вгору, щоб не нищити рослини та комах, а навколо його печери ростуть клумби з квітами.
„Драконячі закони“, на жаль, панують саме в князівстві Люботин, де, власне, й відбувається дія твору. За традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. Найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни Настуні. Побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший б досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. Його наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та „урятувати“ майбутнє Люботина — своєї батьківщини.
Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: „Життя володаря не варте й одного рядка поета“. Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни Настуні, у яку встиг закохатися.
Але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар.
Читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже „драконячі закони“, на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних „володарів життя“. У сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових „князів“ мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.
Отже, повість-казка Юрія Винничука змушує нас замислилися над тим, а чи повинно так бути насправді? Чи правильним є те, що „поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні“?
Объяснение: