Напевно, в життi кожноï людини рано чи пiзно настає такий момент, коли вона вiдкидає всi своï щоденнi турботи й проблеми, вiдсторонюється вiд буденноï суєти i замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у свiт. I, певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може вiдповiсти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мрiє про матерiальнi блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути коханим i живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чiтко й без на гань визначити сенс свого життя. Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi вважали, що життя -i i,е постiйна боротьба за власне iснування й добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: Життя, мабуть, цо завжди Колiзей…). Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його iснування. Воно завжди вiдкрите, бо кожен по-своєму, iндивiдуально намагається на нього вiдповiсти. Менi ж найбiльше iмпонують слова О. Гончара, який стверджував, що саме в людяностi людини, в ïï мужностi, здатностi любити, в силi творчiй, у моральнiй чистотi полягає найвища духовнiсть, що становить iстинний сенс життя людей на планетi. Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона не зумiє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, вiдновити… Тому менi здається, що сенс життя полягає в умiннi жити та почувати себе щасливим.
Над цією темою мільйони років думали філософи, про все, що я можу сказати про їхні роздуми – вони, на мій погляд, безглузді, адже і бовдуру ясно, що щастя і сенс життя для кожної людини різні.
Як на мене, в житті взагалі немає сенсу, воно дано нам для того, щоб бути просто щасливими; для хвилин, які більше не повторяться; для того, щоб ми до кінчиків пальців відчували себе людьми. І немає тут ніяких премудростей на зразок "Сенс життя - добиватися цілей" чи ще чогось на зразок такого.
Життя - це просто виклик, шанс, і немає чого в житті соромитись, надто довго думати, жити стереотипами та перейматися думкою інших, адже всі ми і так помремо. І це не сумно, бо коли щось має кінець - воно вже набагато цікавіше.
Якби я була богом, я б заздрила людям. Я написала колись вірш, і от невеличкий уривок з нього:
Що ти можеш знати про сенс життя, смертний?
Банально - це робота, ціль якась, буття.
Дурня то все, бо є речі безсмертні
І зараз про них скажу тобі я.
Лежиш на ліжку ти один в квартирі,
А по TVіде старенький фільм,
І біля тебе пляшечка Мартіні
А в ножках примостився хатній кріль."
Взагалі, не варто жити нудно, адже що потім будеш розповідати внукам?
Я хочу набити собі татуювання "Forever Young" - вічно молода, і щиро сподіваюсь, що попри те, що мені зараз тільки п'ятнадцять, я, думаю, буду така сама схиблена і в шістдесят.
Щастя - це побувати на концерті улюбленої рок-групи (я все ще сподіваюсь якось потрапити на "Asking Alexandria" ), підзбирати собі до старості грошенят, купити "Харлей" 90-го року випускуі їздити на ньому під пісні "Арії".
Щастя - це море. Ніколи ще настільки не почувала себе людиною, як на морі. Подорожі - ось заради чого варто жити, улюблена професія також зробить тебе щасливою. Люди надто сильно самі все ускладнюють, закореніле суспільство зіпсувало мільйони життів. І навіщо так жити?
Напевно, в життi кожноï людини рано чи пiзно настає такий момент, коли вона вiдкидає всi своï щоденнi турботи й проблеми, вiдсторонюється вiд буденноï суєти i замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у свiт. I, певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може вiдповiсти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мрiє про матерiальнi блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути коханим i живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чiтко й без на гань визначити сенс свого життя. Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi вважали, що життя -i i,е постiйна боротьба за власне iснування й добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: Життя, мабуть, цо завжди Колiзей…). Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його iснування. Воно завжди вiдкрите, бо кожен по-своєму, iндивiдуально намагається на нього вiдповiсти. Менi ж найбiльше iмпонують слова О. Гончара, який стверджував, що саме в людяностi людини, в ïï мужностi, здатностi любити, в силi творчiй, у моральнiй чистотi полягає найвища духовнiсть, що становить iстинний сенс життя людей на планетi. Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона не зумiє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, вiдновити… Тому менi здається, що сенс життя полягає в умiннi жити та почувати себе щасливим.
Над цією темою мільйони років думали філософи, про все, що я можу сказати про їхні роздуми – вони, на мій погляд, безглузді, адже і бовдуру ясно, що щастя і сенс життя для кожної людини різні.
Як на мене, в житті взагалі немає сенсу, воно дано нам для того, щоб бути просто щасливими; для хвилин, які більше не повторяться; для того, щоб ми до кінчиків пальців відчували себе людьми. І немає тут ніяких премудростей на зразок "Сенс життя - добиватися цілей" чи ще чогось на зразок такого.
Життя - це просто виклик, шанс, і немає чого в житті соромитись, надто довго думати, жити стереотипами та перейматися думкою інших, адже всі ми і так помремо. І це не сумно, бо коли щось має кінець - воно вже набагато цікавіше.
Якби я була богом, я б заздрила людям. Я написала колись вірш, і от невеличкий уривок з нього:
Що ти можеш знати про сенс життя, смертний?
Банально - це робота, ціль якась, буття.
Дурня то все, бо є речі безсмертні
І зараз про них скажу тобі я.
Лежиш на ліжку ти один в квартирі,
А по TVіде старенький фільм,
І біля тебе пляшечка Мартіні
А в ножках примостився хатній кріль."
Взагалі, не варто жити нудно, адже що потім будеш розповідати внукам?
Я хочу набити собі татуювання "Forever Young" - вічно молода, і щиро сподіваюсь, що попри те, що мені зараз тільки п'ятнадцять, я, думаю, буду така сама схиблена і в шістдесят.
Щастя - це побувати на концерті улюбленої рок-групи (я все ще сподіваюсь якось потрапити на "Asking Alexandria" ), підзбирати собі до старості грошенят, купити "Харлей" 90-го року випускуі їздити на ньому під пісні "Арії".
Щастя - це море. Ніколи ще настільки не почувала себе людиною, як на морі. Подорожі - ось заради чого варто жити, улюблена професія також зробить тебе щасливою. Люди надто сильно самі все ускладнюють, закореніле суспільство зіпсувало мільйони життів. І навіщо так жити?