Маленький хлопчик Климко, який залишився без батьків, живе з дядьком, що працює машиністом. Оскільки його часто не буває вдома, хлопчик змушенний вести домашнє господарство. А коли помирає дядько, маленький хлопчик змушенний сам дбати про себе, намагається якось вижити, втриматись. І ін пішов шукати свого щастя.
Климко-це узагальнюючий образ дитини війни. Вона забирає життя близьких Климка. Вона зробила його одиноким, нещасним і нікому не потрібним, а потім убила і його. Але своєю стійкістю, вірністю, сміливістю, він святкує перемогу добра, любові, відкритості, взаємодо й людяних щирих стосунків.
2."У нас був дід дуже схожий на Бога. Коли я молився Богу, я завжди бачив на покуті портрет діда у старих срібнофальгових шатах, а сам дід лежав на печі й тихо кашляв, слухаючи своїх молитов."
3" Звали нашого діда, як я потім довідавсь Семеном"
4. Він був високий і хужий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла."
5."І була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ."
6.Пахнув дід теплою землею і трохи млином."
7. " Він був письменний поцерковному і в неділю люби урочисто читати Псалтир."
8." Мати ненавиділа діда і важала його за чорнокнижника."
9." Любив дід гарну бесіду й добре слово." 10. " Він був наш добрий дух лугу і риби."
11."Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв із кіньми, з телятами, з травами, зі старою грушею і дубом- з усім живим, що росло і рухалось навколо"
12."Улітку діді частенько лежав на погребні ближче до сонця, особливо в полудень, коли сонце припікало так, що всі ми, і наш кіт, і собака, і кури, ховалися під любисток, порічки, чи в тютюн. Тоді йому була найбільша втіха"
13." Більша за все на світі любив дід сонце."
14."Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок."
15."Так під сонцем на погребні коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час."
16." Дід любив кашляти." 17."Кашляв він часом так довго і гучно, що скільки ми не старалися, ніхто його не міг як слід передражнити. Його кашель чув увесь куток. Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду."
18."Часом, коли сонце він аж синів від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани,де була та грижа, і закарлюючи догори ноги,зовсім як маленький."
19."Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині" 20." Кашель клекотів у нього в грудях, як лава вулкані, дого і грізно, і дуже нескоро після найвищих нот, коли дід був уже весь синій, як квітка крученого (панича?), вулкан починав діяти і тоді ми тікали хто куди,а в слід нам ще довго неслися дідові громи і блажене кректіння."
Маленький хлопчик Климко, який залишився без батьків, живе з дядьком, що працює машиністом. Оскільки його часто не буває вдома, хлопчик змушенний вести домашнє господарство. А коли помирає дядько, маленький хлопчик змушенний сам дбати про себе, намагається якось вижити, втриматись. І ін пішов шукати свого щастя.
Климко-це узагальнюючий образ дитини війни. Вона забирає життя близьких Климка. Вона зробила його одиноким, нещасним і нікому не потрібним, а потім убила і його. Але своєю стійкістю, вірністю, сміливістю, він святкує перемогу добра, любові, відкритості, взаємодо й людяних щирих стосунків.
1." На погребні любив спати дід"
2."У нас був дід дуже схожий на Бога. Коли я молився Богу, я завжди бачив на покуті портрет діда у старих срібнофальгових шатах, а сам дід лежав на печі й тихо кашляв, слухаючи своїх молитов."
3" Звали нашого діда, як я потім довідавсь Семеном"
4. Він був високий і хужий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла."
5."І була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких літ."
6.Пахнув дід теплою землею і трохи млином."
7. " Він був письменний поцерковному і в неділю люби урочисто читати Псалтир."
8." Мати ненавиділа діда і важала його за чорнокнижника."
9." Любив дід гарну бесіду й добре слово."
10. " Він був наш добрий дух лугу і риби."
11."Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв із кіньми, з телятами, з травами, зі старою грушею і дубом- з усім живим, що росло і рухалось навколо"
12."Улітку діді частенько лежав на погребні ближче до сонця, особливо в полудень, коли сонце припікало так, що всі ми, і наш кіт, і собака, і кури, ховалися під любисток, порічки, чи в тютюн. Тоді йому була найбільша втіха"
13." Більша за все на світі любив дід сонце."
14."Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок."
15."Так під сонцем на погребні коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час."
16." Дід любив кашляти."
17."Кашляв він часом так довго і гучно, що скільки ми не старалися, ніхто його не міг як слід передражнити. Його кашель чув увесь куток. Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду."
18."Часом, коли сонце він аж синів від кашлю і ревів, як вовк чи лев, хапаючись обома руками за штани,де була та грижа, і закарлюючи догори ноги,зовсім як маленький."
19."Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині"
20." Кашель клекотів у нього в грудях, як лава вулкані, дого і грізно, і дуже нескоро після найвищих нот, коли дід був уже весь синій, як квітка крученого (панича?), вулкан починав діяти і тоді ми тікали хто куди,а в слід нам ще довго неслися дідові громи і блажене кректіння."