2) Досконало оволодів декількома мовами – російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою.
3) Його неодноразово ув’язнювали. Але Винниченку вдавалося тікати з в’язниці. Саме тому він довгий час провів у еміграції та жив під чужим прізвищем.
4) Дітей у Винниченка та Ліфшиц не було.
5) З 1928 року він виробляє власну «філософію щастя» в якій говорилось: ««Насчёт совета, как не болеть, то он очень простой: не есть ни мяса, ни рыбы, ни даже вареного ничего. Только одни фрукты, орехи и сырые овощи».
6) 25 років свого життя Винниченко прожив у французькому містечку Мужен, біля Канн, у власному невеликому будинку, де займався літературною творчістю і живописом.
7) З малечку відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною пам’яттю і любов’ю до книги – опанував читання в ранньому віці.
9) Де родина Винниченків брала кошти на життя у Франції та у інших європейськох країнах? Жили вони бідно. Спочатку це були нагонорари, які сплачували драматургові театри Європи, потім – у Мужені вирощували овочі, продавали їх.
10) Мало хто знає, що Володимир Винниченко був талановитим художником. Його 74 оригінальні малярські роботи та 4 альбоми з малюнками аквареллю, нещодавно повернулися в Україну.
11) Юні однокласники-паничі дорікали відміннику холопським походженням, дражнили “свинопасом”. Та Володимир мав незалежну вдачу, він не корився гімназійним інструкціям із виховання “добропорядного російського інтеліґента”. Завжди говорив українською, хоча в ті часи це було заборонено.
12) Гітлер пропонував Винниченкові очолити маріонетковий уряд на окупованій території Україні, але той відмовився.
«Музика – найкраще, що може бути в житті людини…Особисто мені музика надає впевненості в сіоїх силах та можливостях. Я обожнюю сидіти за фортепіано і просто грати, грати і грати… Я отримую задоволення від цього. Коли немає настрою, я завжди сідаю за інструмент – це мене надихає, я захоплююсь, і від цього піднімається настрій. Я дуже люблю музику. Не уявляю свого життя без неї!» (Кирилова П., група ТД-15н).
«Мені здається, що немає людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже в ній є все, і в горі, і в радості вона завжди з нами. Я дуже щаслива, бо пов’язала своє життя із цим чудовим мистецтвом!.. Я дуже люблю співати. Пісня в моїй душі проходить, ніби блискавка!» (Павлова М., група ТДНд-25).
«В нашому житті людина обирає свій б самовираження, обираючи певну сферу діяльності, якій присвячує свій час, свої сили та, з рештою, все своє життя. Чому я став музикантом?..На мою думку, музика багато говорить про наше національне минуле, про історію нашого народу. Мабуть це й викликало в мене бажання проявити себе за до музики. Я обрав український народний інструмент – бандуру. Вважаю цей інструмент національною гордістю нашого народу, адже історія цього інструменту та людей, що на ньому грали (старці – кобзарі) викликає велику повагу та пошану. Надіюсь на те, що український народ почне цінувати своє мистецтво, як люди в інших країнах Європи». (Романчук Д., група ТНБ-45).
«Музика – стародавній вид мистецтва, здатний об’єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характером, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під хвилею дивовижних чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві нагаразди й турботи, залишається лише вдажа мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння життя… Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословіння могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту і гармонію… Здається, розкривається церковна баня і з благиті небесної ллється на людей Божа Благодать, і злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить совїми промінями землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони… Багато видів мистецтва існує, кожен з них – джерело естетичної насолоди. Але музика – це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти і сподіватися на здійснення своїх сподівань». (Терлецька І., група ТД-15н).
«Люди, які ніколи не мали змоги співати, кажуть, що це сама легка професія, що це пуста трата часу. Це не так. Ти не тільки твориш, ти доносиш людям емоції, переживання, у своїх піснях даєш змогу замислитися над майбутнім. Насамперед це дуже тяжко. Музика насправді лікує, вона заживляє душевні болі, радує тебе…» (Романюк О., група ТД-14н).
«Музика – єдина річ, яка тримає мій здравий глузд, мов титан, тримаючи небо. Музика – повітря, без якого моє існування – неможливо! Ви знали, що музика має аромат? Ні, він зовсім не матеріальний… Деякі твори мають аромат туги, суму, деякі – любові, ніжності, піднесення. Знали ви, що музика має не простий аромат, а багатогранний? Він, аромат, складаєтьсяз багатьох запахів: аромату мелодій, звуків, гармоній, але властивою, невід’ємною частиною цього коктейлю, яка дарує музиці життя та свіжість – є аромат людини, яка створила музику! Музика – це я, а я – це музика. І нас не можна розділити, бо ми не зможемо існувати поодинці, бо музика – моє серце і душа!» (Петрова О., група ТД-14н).
«Для мене музика – це душевні ліки, які допомагають забути про проблеми, що супроводжують кожну людину… Насичує музика тебе повністю – від голови до п’ят. Саме таке я відчуваю. В деякі моменти музика тебе окиляє, даючи нові сили, новий подих, який тебе воскрешає, лікує твої душевні рани. Музика може і розчулити, змінити твій душевний стан в гіршу сторону, краяти душу. Музика – дуже сильне явище, яке змінює людину, її почуття, погляди… Мені вона допомагає хоча б на мить забути, який жорстокий світ, і які бувають егоїстичні, самозакохані, лицемірні, корисливі люди… Люди різгі бувають, як і музика… Але хорошої музики набагато більше, ніж хороших, чуйних, душевних, добрих, вірних людей; їх дуже мало… Музика тебе ніколи не зрадить, не зробить боляче, як це люди роблять кожної хвилини… Я вважаю, що музика – неймовірне явище, яке допомагає людині в життя, отже усі люди до неї звертаються. Просто у всіх різні смаки і уподобання. Кожний бачить життя по-різному і по-різному його проживає… Різна музика в різні часи життя супроводжує людину… Тому вона і є невід’ємною частиною у моєму житті!» (Безименний А., група ТДНд-24).
1) Любив гратися у ризиковані ігри.
2) Досконало оволодів декількома мовами – російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою.
3) Його неодноразово ув’язнювали. Але Винниченку вдавалося тікати з в’язниці. Саме тому він довгий час провів у еміграції та жив під чужим прізвищем.
4) Дітей у Винниченка та Ліфшиц не було.
5) З 1928 року він виробляє власну «філософію щастя» в якій говорилось: ««Насчёт совета, как не болеть, то он очень простой: не есть ни мяса, ни рыбы, ни даже вареного ничего. Только одни фрукты, орехи и сырые овощи».
6) 25 років свого життя Винниченко прожив у французькому містечку Мужен, біля Канн, у власному невеликому будинку, де займався літературною творчістю і живописом.
7) З малечку відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною пам’яттю і любов’ю до книги – опанував читання в ранньому віці.
8)Написав більше 100 оповідань, п’єс, памфлетів, 14 романів, 40 записних книжок, 10 романів.
9) Де родина Винниченків брала кошти на життя у Франції та у інших європейськох країнах? Жили вони бідно. Спочатку це були нагонорари, які сплачували драматургові театри Європи, потім – у Мужені вирощували овочі, продавали їх.
10) Мало хто знає, що Володимир Винниченко був талановитим художником. Його 74 оригінальні малярські роботи та 4 альбоми з малюнками аквареллю, нещодавно повернулися в Україну.
11) Юні однокласники-паничі дорікали відміннику холопським походженням, дражнили “свинопасом”. Та Володимир мав незалежну вдачу, він не корився гімназійним інструкціям із виховання “добропорядного російського інтеліґента”. Завжди говорив українською, хоча в ті часи це було заборонено.
12) Гітлер пропонував Винниченкові очолити маріонетковий уряд на окупованій території Україні, але той відмовився.
Відповідь:
«Музика – найкраще, що може бути в житті людини…Особисто мені музика надає впевненості в сіоїх силах та можливостях. Я обожнюю сидіти за фортепіано і просто грати, грати і грати… Я отримую задоволення від цього. Коли немає настрою, я завжди сідаю за інструмент – це мене надихає, я захоплююсь, і від цього піднімається настрій. Я дуже люблю музику. Не уявляю свого життя без неї!» (Кирилова П., група ТД-15н).
«Мені здається, що немає людини, яка б байдуже ставилася до музики, адже в ній є все, і в горі, і в радості вона завжди з нами. Я дуже щаслива, бо пов’язала своє життя із цим чудовим мистецтвом!.. Я дуже люблю співати. Пісня в моїй душі проходить, ніби блискавка!» (Павлова М., група ТДНд-25).
«В нашому житті людина обирає свій б самовираження, обираючи певну сферу діяльності, якій присвячує свій час, свої сили та, з рештою, все своє життя. Чому я став музикантом?..На мою думку, музика багато говорить про наше національне минуле, про історію нашого народу. Мабуть це й викликало в мене бажання проявити себе за до музики. Я обрав український народний інструмент – бандуру. Вважаю цей інструмент національною гордістю нашого народу, адже історія цього інструменту та людей, що на ньому грали (старці – кобзарі) викликає велику повагу та пошану. Надіюсь на те, що український народ почне цінувати своє мистецтво, як люди в інших країнах Європи». (Романчук Д., група ТНБ-45).
«Музика – стародавній вид мистецтва, здатний об’єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характером, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під хвилею дивовижних чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві нагаразди й турботи, залишається лише вдажа мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння життя… Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословіння могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту і гармонію… Здається, розкривається церковна баня і з благиті небесної ллється на людей Божа Благодать, і злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить совїми промінями землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони… Багато видів мистецтва існує, кожен з них – джерело естетичної насолоди. Але музика – це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти і сподіватися на здійснення своїх сподівань». (Терлецька І., група ТД-15н).
«Люди, які ніколи не мали змоги співати, кажуть, що це сама легка професія, що це пуста трата часу. Це не так. Ти не тільки твориш, ти доносиш людям емоції, переживання, у своїх піснях даєш змогу замислитися над майбутнім. Насамперед це дуже тяжко. Музика насправді лікує, вона заживляє душевні болі, радує тебе…» (Романюк О., група ТД-14н).
«Музика – єдина річ, яка тримає мій здравий глузд, мов титан, тримаючи небо. Музика – повітря, без якого моє існування – неможливо! Ви знали, що музика має аромат? Ні, він зовсім не матеріальний… Деякі твори мають аромат туги, суму, деякі – любові, ніжності, піднесення. Знали ви, що музика має не простий аромат, а багатогранний? Він, аромат, складаєтьсяз багатьох запахів: аромату мелодій, звуків, гармоній, але властивою, невід’ємною частиною цього коктейлю, яка дарує музиці життя та свіжість – є аромат людини, яка створила музику! Музика – це я, а я – це музика. І нас не можна розділити, бо ми не зможемо існувати поодинці, бо музика – моє серце і душа!» (Петрова О., група ТД-14н).
«Для мене музика – це душевні ліки, які допомагають забути про проблеми, що супроводжують кожну людину… Насичує музика тебе повністю – від голови до п’ят. Саме таке я відчуваю. В деякі моменти музика тебе окиляє, даючи нові сили, новий подих, який тебе воскрешає, лікує твої душевні рани. Музика може і розчулити, змінити твій душевний стан в гіршу сторону, краяти душу. Музика – дуже сильне явище, яке змінює людину, її почуття, погляди… Мені вона допомагає хоча б на мить забути, який жорстокий світ, і які бувають егоїстичні, самозакохані, лицемірні, корисливі люди… Люди різгі бувають, як і музика… Але хорошої музики набагато більше, ніж хороших, чуйних, душевних, добрих, вірних людей; їх дуже мало… Музика тебе ніколи не зрадить, не зробить боляче, як це люди роблять кожної хвилини… Я вважаю, що музика – неймовірне явище, яке допомагає людині в життя, отже усі люди до неї звертаються. Просто у всіх різні смаки і уподобання. Кожний бачить життя по-різному і по-різному його проживає… Різна музика в різні часи життя супроводжує людину… Тому вона і є невід’ємною частиною у моєму житті!» (Безименний А., група ТДНд-24).
Пояснення: