Що таке краса? Напевно, кожен із нас хоча б раз замислювався над цим питанням. Я вважаю, однозначної відповіді бути не може: у кожного свої цінності, а тому - й розуміння світу.
Краса - дещо непідвладне людині: ми не можемо доторкнутися до неї, відчути її аромат, або побачити колір. Ми лише відчуваємо її тонкими вібраціями душі. Проте вона необхідна людству. Лише на мить уявіть: усе навкруги потворне та мерзенне. Як би ми жили у такому світі, де ніщо не тішить око? Це, на мою думку, неможливо. Я вважаю вислів Джека Лондона справедливим: "Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці". Наше життя повність підкорюється красі, а тому дуже важливо вміти бічити та цінувати її.
Отже, погляньте навкруги, невже ви не бачите, який світ прекрасний? Напевно, просто зараз ви знайдете дві-три прекрасті речі поруч із собою (хоча їх, звісно, набагато більше). Ми звикли не цінувати те, що маємо, не розуміти, як це важливо для нас. Я вважаю, потрібно слідувати пораді Олександро Д'Авенія: "Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі". Лише тоді, коли ми навчимося бічити прекрасне на Землі, ми побачимо прекрасне всередині нас, у наших душах та серцях.
Петро – Коханий Наталки, працьовитий, добрий, покірний, здатний на самопожертву, спокійний, витривалий, розсудливий, ніжний, захоплюється прекрасним, нерішучий, мова спокійна, лагідна, насичена пестливою лексикою.
Микола – Далекий родич Терпилихи, письменний, енергійний, здатний до боротьби, бадьорий, дотепний, життерадісний, весельчак, співун, оптиміст, винахідник, мова насичена дотепним народним гумором, прислів'ями, приказками.
Спільні риси – Сироти, бурлаки, цінують дружбу, розумні, волелюбні, працьовиті, співчутливі, чесні, відверті.
Що таке краса? Напевно, кожен із нас хоча б раз замислювався над цим питанням. Я вважаю, однозначної відповіді бути не може: у кожного свої цінності, а тому - й розуміння світу.
Краса - дещо непідвладне людині: ми не можемо доторкнутися до неї, відчути її аромат, або побачити колір. Ми лише відчуваємо її тонкими вібраціями душі. Проте вона необхідна людству. Лише на мить уявіть: усе навкруги потворне та мерзенне. Як би ми жили у такому світі, де ніщо не тішить око? Це, на мою думку, неможливо. Я вважаю вислів Джека Лондона справедливим: "Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці". Наше життя повність підкорюється красі, а тому дуже важливо вміти бічити та цінувати її.
Отже, погляньте навкруги, невже ви не бачите, який світ прекрасний? Напевно, просто зараз ви знайдете дві-три прекрасті речі поруч із собою (хоча їх, звісно, набагато більше). Ми звикли не цінувати те, що маємо, не розуміти, як це важливо для нас. Я вважаю, потрібно слідувати пораді Олександро Д'Авенія: "Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі". Лише тоді, коли ми навчимося бічити прекрасне на Землі, ми побачимо прекрасне всередині нас, у наших душах та серцях.
Объяснение: