- Та ні, все чудово. Я навчаюсь, знайшла нових друзів, побачила чудові краєвиди... Тільки сумно мені без українських світанків, різноманітних рідних запахів і без рідної мови. Повсюди чується лише французька, бо французи - великі патріоти.
- Але ж французька найгарніша мова у світі! Я би багато віддала, щоб опинитися на твоєму місці.
- Так, французька і справді гарна, але наймелодійнішою і найкращою може бути тільки рідна мова, якою тобі співали колискові і читали казки. Зараз, опинившись в іншій країні я це зрозуміла, і можу зробити лише один виняток: наша солов"їна мова - це скарб. І я страшенно пишаюся тим, що я українка.
Пояснення:
Вийшло не так як я уявляла, але це вже 5 прохання скласти такий діалог)
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. прекрасний приклад всього вищесказаного був автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика льоньки під назвою «звук павутинки» авторства віктора близнеця. хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. саме з цієї причини льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому. наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. кожен, хто коли-небудь спостерігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. з журбою можна спостерігати за тим, як люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги. коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким льонькою з оповідання віктора близнеця. на природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії. думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь віктора близнеця «звук павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і
Відповідь:
- Наталю, як там в Франції?
- Непогано, тільки сумую за домом.
- Хіба тобі там погано?
- Та ні, все чудово. Я навчаюсь, знайшла нових друзів, побачила чудові краєвиди... Тільки сумно мені без українських світанків, різноманітних рідних запахів і без рідної мови. Повсюди чується лише французька, бо французи - великі патріоти.
- Але ж французька найгарніша мова у світі! Я би багато віддала, щоб опинитися на твоєму місці.
- Так, французька і справді гарна, але наймелодійнішою і найкращою може бути тільки рідна мова, якою тобі співали колискові і читали казки. Зараз, опинившись в іншій країні я це зрозуміла, і можу зробити лише один виняток: наша солов"їна мова - це скарб. І я страшенно пишаюся тим, що я українка.
Пояснення:
Вийшло не так як я уявляла, але це вже 5 прохання скласти такий діалог)