Коротка біографія 14 (26) грудня 1898 - 31 січня 1936 (37 років) Народився у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії .Деякий час вчився у Воронезькій гімназії , пізніше — у Ростові-на-Дону, . 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури. З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті.З 1921 року поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка.Попри успіхи в інституті він був змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 року стає активним учасником організації «Ланка». У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив . Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі. 1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. 4 грудня 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення наСоловках, де він помер від туберкульозу. Реабілітований у серпні 1956 року. Творчість. Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори були під власним прізвищем опубліковані 1924 року.Друкувався в журналах «Глобус», «Нова Громада», «Червоний Шлях», «Життя й Революція». У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927).Входив до літературних об'єднань «АСПИС» (1923—1924), «Ланка» та «МАРС». Плужник — автор збірки поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбурзі 1948, в Україні — 1966), роману «Недуга» («Сяйво», 1928), п'єс «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий), віршованої п'єси «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»). Спільно з Валер'яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).
У Тараса Шевченка була доля одна не з легких , але він впорався й став для нас великим Кобзарем. У бідного Тарасика мати померла перша у 1823 році , а батько через два роки. Коли помер батько то мачуха його вигнала.Ставша служником пана Енгельгардта , Тарас переїхав до Петербурга там він познайомився з художником І.Сошенком. завдяки йому хлопець вийшов до передової інтелегенції й на мою думку це йому до його викупили з кріпацтва. Я гадаю , що на честь цього великого треба влаштовувати вечори де будуть проходити розповіді про минуле та тяжке поета та художника.
14 (26) грудня 1898 - 31 січня 1936 (37 років)
Народився у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії .Деякий час вчився у Воронезькій гімназії , пізніше — у Ростові-на-Дону, . 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури. З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті.З 1921 року поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка.Попри успіхи в інституті він був змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 року стає активним учасником організації «Ланка». У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив . Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі. 1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. 4 грудня 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення наСоловках, де він помер від туберкульозу. Реабілітований у серпні 1956 року.
Творчість.
Літературну діяльність розпочав на початку 1920-х років. Перші твори були під власним прізвищем опубліковані 1924 року.Друкувався в журналах «Глобус», «Нова Громада», «Червоний Шлях», «Життя й Революція». У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927).Входив до літературних об'єднань «АСПИС» (1923—1924), «Ланка» та «МАРС». Плужник — автор збірки поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбурзі 1948, в Україні — 1966), роману «Недуга» («Сяйво», 1928), п'єс «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий), віршованої п'єси «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»). Спільно з Валер'яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).