У повісті «Музикант» Т.Шевченко писав: «Я страшенно люблю дивитися на щасливих людей, і, по-моєму немає прекраснішого, немає чарівнішого видовища, як образ щасливої людини».
Як розумів щастя Шевченко? Як розумієте щастя ви?

ответ:1. Про що автор повісті зазначає: «У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розливалось з пітьми»? а) Ліс; б) Чорне море; в) левада; г) Дунай. 2. Переховуючись у яругах, втікачі очікували: а) румунів; б) перевожчиків; в) козаків; г) коли буде дощ. 3. Чому втікачі, переховуючись, раптом погасили вогнище? а) Вже добре зігрілись; б) напекли картоплі; в) почули кінський тупіт; г) хтось чужий кричав у темряві. 4. Тікаючи з неволі, Іван в дорозі пристав до Остапа через те, що вони: а) були з одного повіту; б) разом колись збирали панський урожай; в) мали спільних родичів; г) знали один одного ще з дитинства. 5. Якою була причина того, що Іван вирішив залишити рідне село? а) Не хотів працювати на пана; б) від голоду; в) через свою жінку; г) виявив бажання вирушити на пошуки кращого життя. 6. Що вразило втікачів, коли вони переховувалися в комишах? а) Крик ворони; б) сяяння трьох вогників; в) вий вовка; г) хлюпіт води. 7. Тікаючи від охорони, Остап із Соломією нагадували: а) сполоханих птахів; б) тварин, яких цькували собаками; в) листячко, що тріпотіло від сильного вітру; г) тремтіння людей перед бурею. 8. Річка, за якою знаходиться Туреччина: а) Прут; б) Дунай; в) Ворскла; г) Знам’янка. 9. Що робили Остап із Соломією для того, щоб переправитися через річку? а) Латали свій одяг; б) готували зброю; в) майстрували пліт; г) ремонтували човен.10. Через що Остапа пов’язали турецькі жовніри? а) бо він вважався біглим; б) через циган; в) оскільки ухилявся від сплати податків; г) за вказівкою зрадника. 11. Для чого Соломія потрапила на базар? а) За наказом хазяїна; б) купити одяг Остапу; в) придбати коханому нове взуття; г) найнятися на роботу. 15. Щоб знайти Остапа, Іван порадив Соломії звернутися до: а) інших циган; б) міграційної служби; в) багатого болгарина; г) поліцейської дільниці.

1г 2б 3в 4а 5в 6в 7б 8а 9в 10б 11б 12г

Объяснение:

Для кожної людини надзвичайно важливо знати і відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї с рідні, що на неї завжди чека- ють і їй повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили. с куди але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рдного краю необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. Саме тому ця проблема надзвичайно гостро постаe у зла мні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються митці. темі збереження історичної пам'яті, шанування своеї землі. Батьківщини присвятив поему oЕвшан-зілля о Микола Вороний. Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопи. су про те, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у по- дом сина половецького хана, Вороний створив цілком оригінальний художній твір Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Киев. За гарну вроду хлопця оточили розкошами и увагою, тому він швид ко забув рідний край і батька. Але старий хан журився й плакав за своею дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до Киева гуд- ця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля Але умовляння не діють, навіть пісні(ані про волю половецьку, ані материна колискова) не справляють враження на сина половецького хана.Микола Вороний не просто переказ ye сюжет легенди, поет творчо переосмислюe літописний текст і надac твору особливо ліричного й, водночас, драматичного звучання. Старий посланець, розумію- чи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже там, де пустка замість серця, порятунку вже не б I лише застосування магічного евшан-зілля(відчувши запах рослини з рід них степів, юнак відразу все пригадав) змушуe хлопця зрозуміти, хто він яке його коріння, де його Батьківщина. За літописом, юнак, e, заплакавши, мовив: Да есть на своїй землі кістьми лягти, лучче аніж на чужій славному бути». Саме ці слова винесені в епіграф поеми. Вороний наголошуe, що в оповіді половецького хлопця про надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. Таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відц від свого народу й за- був свій край. Скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана., що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато їх і в самій Україні!У заключних акордах поеми митець звертається вже безпосеред- до України, доля якої бути матір'ю синів, що не шанують, цураються свого роду марними співи кобзарів, ощо співали-віщу- заповіти благородні. Ніщо не може змусити народ поважати себе. Отже, виходить, що omei сили, духу, зрива на ноги, в нас що нема, і манівцями ми блукаем без дороги! Ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе евша- риторичним поста питання автора про те, де ж узяти того ну, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, -шлях край свій повороту?!» Таке питання можна було би поставити ж й багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось див- до ного казкового евшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути riдними свое землі, шанувати себе.