Варто відзначити , що фольклор це не тільки мистецтво слова , усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації – жести , інтонація , міміка , тому що всі твори виконуються наживо. Наприклад , частівки досі співають під акомпанемент гармоні або балалайки , нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. Таким чином , усна народна творчість органічно поєднує в собі характерні особливості декількох видів мистецтв .Завдяки тривалому шляху історичного розвитку , у фольклорі знайшли відображення найрізноманітніші сторони життя народу , фольклор відрізняється жанровим багатством і різноманітністю. Це прислів’я та приказки , загадки та казки , календарна та сімейно – побутова обрядова поезія , билини , легенди , перекази , а також балади , історичні та ліричні пісні , драматичні твори , частівки , дитячий фольклор.Крім загальних жанрів , таких , як казки , загадки , прислів’я , у фольклорі кожного народу є тільки йому притаманні різновиди . Так , тільки в українській народній творчості існують коломийки і думи , але немає властивих російському фольклору частівок і билин .У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тому , що протягом багатьох століть зберігається відносна стійкість « словесного тексту наспіву і характеру виконання » , сюжетних ліній і героїв , виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління твір передається без істотних змін . У результаті такого підходу , по записах, зроблених збирачами фольклору в XVII -XIX століттях , можна скласти уявлення про билинах XI -XIII століть чи про історичні піснях , складених 500-600 років тому.Усна народна творчість є не тільки цінним внеском у скарбницю світової культури , а й має важливе пізнавальне та естетичне значення .
Згадаймо зі шкільної літератури старших класів драму-феєрію Лесі Українки „Лісова пісня”. Її головний герой Лукаш зі своєю матір’ю та дядьком Левом звели невеличку хатку в лісі. З самого початку його зачаровує краса лісу, і він хоче грати й грати, милуватися природою. А й справді, ліси на Волині дуже гарні і зачарують не лише хлопчину, а будь-кого, хто туди завітає. Лукаш зустрів Мавку і закохався в неї з першого погляду, Адже ж вона й справді красуня. Та, нажаль, не у всьому я можу його підтримати. Розмовляючи з Мавкою вперше, він пестив її, голубив, обіцяв ледь не „Золоті гори”, а в звичайний інший день докоряв їй за те що вона не приносить користі, не працює по господарстві, та ще й мати сварять за неї. Таким чином хлопчина згубив своє кохання у повсякденному клопоті, забувши, що Мавка не звичайна сільська дівчина, яка звикла до роботи, а тендітна лісова істота, що все своє життя проживає граючись та співаючи, у злагоді з природою. Вона звикла радіти усьому: співу пташок, квіту рослин. Лукаш теж любив природу, та під час роботи не зважав на це. Мавка могла знайти в ньому те, чого не звидить звичайна людина, вона побачила його душу, яка співала через сопілку, і покохала його через його спів. Покохала щиро й віддано, одразу й назавжди. Згодом Лукаш почав виробляти таке, що зрозуміти його мені не вдалося: він одружився з Килиною, щоб показати Мавці, вона не „Лісова царівна”, адже Мавка його, щоб Килина більше не приходила до них, бо чуло серце Мавки, що недобра ця жінка. Жив з нелюбою собі жінкою, а потім зник на довгий час. Незрозуміло, чому він перемінив своє ставлення до Мавки, бо казав він їй про свою любов велику, і про те, що люди паруються на все життя, як голуби.
Ads by optAd360 Якби я став на його місце з самого початку твору, то, мабуть, спробував би урівноважити ситуацію одразу. Все ж краще було б не доводити до конфліктних ситуацій. Я допоміг би Мавці пристосуватись до свого ритму життя, дав зрозуміти матері, що я кохаю Мавку і не збираюсь так відступатись. Вона здібна дівчина і може навчитись усього. Найголовніше те, що вона бажає навчитись усього цього повсякденного клопоту. Вона чемна і не свариться, не ображає нікого. А веселішу дівчину ще спробуй знайти. Моральні закони того часу були трохи іншими, та все ж хатка була в лісі, і ніхто не бачив, що у них відбувається. Через деякий час було б весілля, та не з Килиною, а з Мавкою. Я думаю, що далі все пішло б по-іншому: ми зажили б щасливо, разом. Дуба столітнього не зрізали б і при мені, і при дітях і онуках моїх, і далі через покоління зберігали б дуб сього, як символ родинного щастя нашого та поєднання природи і людини, реального і міфічного.
Варто відзначити , що фольклор це не тільки мистецтво слова , усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації – жести , інтонація , міміка , тому що всі твори виконуються наживо. Наприклад , частівки досі співають під акомпанемент гармоні або балалайки , нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. Таким чином , усна народна творчість органічно поєднує в собі характерні особливості декількох видів мистецтв .Завдяки тривалому шляху історичного розвитку , у фольклорі знайшли відображення найрізноманітніші сторони життя народу , фольклор відрізняється жанровим багатством і різноманітністю. Це прислів’я та приказки , загадки та казки , календарна та сімейно – побутова обрядова поезія , билини , легенди , перекази , а також балади , історичні та ліричні пісні , драматичні твори , частівки , дитячий фольклор.Крім загальних жанрів , таких , як казки , загадки , прислів’я , у фольклорі кожного народу є тільки йому притаманні різновиди . Так , тільки в українській народній творчості існують коломийки і думи , але немає властивих російському фольклору частівок і билин .У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тому , що протягом багатьох століть зберігається відносна стійкість « словесного тексту наспіву і характеру виконання » , сюжетних ліній і героїв , виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління твір передається без істотних змін . У результаті такого підходу , по записах, зроблених збирачами фольклору в XVII -XIX століттях , можна скласти уявлення про билинах XI -XIII століть чи про історичні піснях , складених 500-600 років тому.Усна народна творчість є не тільки цінним внеском у скарбницю світової культури , а й має важливе пізнавальне та естетичне значення .
Ads by optAd360
Якби я став на його місце з самого початку твору, то, мабуть, спробував би урівноважити ситуацію одразу. Все ж краще було б не доводити до конфліктних ситуацій. Я допоміг би Мавці пристосуватись до свого ритму життя, дав зрозуміти матері, що я кохаю Мавку і не збираюсь так відступатись. Вона здібна дівчина і може навчитись усього. Найголовніше те, що вона бажає навчитись усього цього повсякденного клопоту. Вона чемна і не свариться, не ображає нікого. А веселішу дівчину ще спробуй знайти. Моральні закони того часу були трохи іншими, та все ж хатка була в лісі, і ніхто не бачив, що у них відбувається. Через деякий час було б весілля, та не з Килиною, а з Мавкою. Я думаю, що далі все пішло б по-іншому: ми зажили б щасливо, разом. Дуба столітнього не зрізали б і при мені, і при дітях і онуках моїх, і далі через покоління зберігали б дуб сього, як символ родинного щастя нашого та поєднання природи і людини, реального і міфічного.