У завданнях 1—4 виберіть одну правильну відповідь.
1. У повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя...” відсутня розповідь про:
А хлоп'ячу дружбу Б героїзм дітей під час війни В перше кохання
Г стосунки батьків і дітей
2. Яке з наведених тверджень є вірним:
А Федько Котигорошко був нечемним і ледачим хлопцем
Б Галі Козачок також подобався Вітька Горобець
В батьки не дозволяли Вітьці дружити з Галею
Г влітку Федько з Вітькою допомагали розносити по селу пошту
3. Якого з героїв немає в повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя.”:
А Пріськи Деркач
Б Причепи
В баби Хіврі
Г Федька-халамидника
4. Яка характеристика не відповідає героєві повісті Валентина Чемериса „Вітька + Галя.” Вітьці Горобцю:
А ніжність
Б настирливість
В нахабство
Г товариськість
У завданнях 5—6 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
5. Установіть відповідність між висловом та героєм твору:
1 „Чого ти ото проти ночі виєш?”
А матір Вітьки
2 „Головне, аби в тебе душа співала!”
Б батько Вітьки
3 „Я й не знала, що ти так гарно смієшся”
В Федько Котигорошко
Г Галя Козачок
4 „Але народна мудрість говорить -
Д Соломія Кіндратівна
поспішиш - людей насмішиш”
6. Кому з героїв належить характеристика:
1 „Ябеда і боягуз, хвастун і брехун”
А Галі Козачок
2 „Тонка брова, мов крило чарівної птиці”
Б бабі Хіврі
3 „Мужчина з життєвим стажем
В Федьку Котигорошку
в чотирнадцять неповних років”
Г Вітьку Горобцю
4 „Що він язикатий - знала, але
Д Петру Білому
щоб так складно небилиці плести...
У завданнях 7—10 запишіть відповідь словом, словосполученням або реченням.
7. Найсмішніший епізод твору - .
8. Вітька й Федько були справжніми друзями, бо обидва.
9. Мені б хотілося мати такого друга, як (Вітька Горобець, Федько Котигорошко, Петро Білий, міліціонер Причепа, Галя Козачок), тому що.
10. Перше кохання людини — це.
Характеристика образу Михайлика.
Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». Таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.
Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.
В автобіографічній повісті автор уникає свого портрету, але з окремих фрагментів (ноги несуть, кучерява голова, мама називає клаповухим, схожість з вітряком, воєнний тривожний час для родини з нестатками) можна зробити висновок, що Михайлик – це спритний та завзятий хлопчик худорлявої статури.
Михайлик добрий, працьовитий, милосердний, щедрий, кмітливий, наполегливий, здібний, товариський. Допитливість Михайлика часто проявлялась у розмовах з дідусем Дем'яном, дядьком Себастіяном. Багата творча уява зміцнювала єдність природи та душевного дитячого світу. Звичайно, як і всі діти, любив побешкетувати, бо розбив ночовки на ковзанці, без дозволу заради книжки взяв з дому гарбузове насіння, хитро намагається уникнути материних докорів.
Його гарні риси характеру відбилися у багатьох роздумах та вчинках. «Охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом», - так згадує про себе автор. Здібний хлопець у дев'ять років самотужки навчився читати. На жаль, без учительської поради, «немало проковтнув добра і мотлоху», коли казки навчили фантазувати, пробудили творчу уяву, натомість інші породжували дитячі страхи. Мова персонажа колоритна та дотепна, багата на влучні вислови, приказки, гумор. Він не лицемірить, не підлещується перед поповичем чи Юхримом Бабенком. Товариський хлопець швидко заприятелював з дівчинкою Любою, яка зі співчуттям поставилась до нього після смерті дорогих дідуся та бабусі. Адже теж був добрим, небайдужим та милосердним. Не в гарбузового насіння для голодних жебраків з Херсонщини, щедро ділився горохом зі зголоднілими однокласниками під час вистави. Коли мати забрала каганець, проявив кмітливість, щоб уночі продовжити улюблене заняття – читання книжки. За жагу до навчання, старанність та наполегливість Михайлик отримав похвалу перед батьками від учительки. «Міг похвалитися, що мама одразу має школяра не першої, а другої групи».
Образ Михайлика переконує, що за будь-яких обставин треба залишатися людиною, не загубити милосердя та доброту, вірити у краще майбутнє і наполегливо йти до нього.
Объяснение:
Мета вчителя історії : розширити знання учнів про історичну постать Т. Шевченка; поглибити знання учнів про українське село ХІХ ст.; формувати вміння виділяти головне, розвивати діалогічне мовлення, розширити кругозір; виховувати толерантність, патріотизм.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, “Кобзар” Шевченка, портрет митця, учнівські ілюстрації до поезії, роздруківка репродукції картини Т. Г. Шевченка “Селянська родина”, виставка книг Шевченка і про Шевченка, пісня «Садок вишневий коло хати», презентації : «Садок вишневий коло хати», «Кирило-Мефодіївське братство»
Учні повинні знати: ідейний зміст поезії «Садок вишневий коло хати», особливості виразного читання пейзажних віршів.
Учні повинні вміти: виразно читати поезію; досліджувати в ній образи, розкривати їхню роль; відтворювати настрій пейзажної поезії; описувати власні почуття, викликані прочитаним, порівнювати різні види мистецтва, робити висновки.