укр. лит.6клас тестове завданя Говорющя рыба 1.Як поставылысь батькы добалакущои дытыны?а)зрадилы що вона особлыва?б)почялы ии соромытысь в)булы байдужи до неи
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч ів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність.
ігаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на "шпильках"; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих "лялькових" хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... Їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З "сірої маси"? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц і життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі "незвичайні" люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Розповідь про дітей, зважаючи на їхню психологію, думки, переживання, прагнення
Зображення родинної історії
Етимологічні вкраплення про походження прізвищ та географічних назв
Народні традиції на вірування українців, їх побут у повоєнний час
Навчання у сучасній школі
Створення колоритного тла історико-суспільних подій різних часів
Взаємостосунки у сім’ях, розлучення, одруження, сватання, оглядини
Фантастичне у творі Русалонька із 7В
Чари, магічні властивості предметів, подорожі у часі, надприродні уміння (наприклад: бути невидимим)
Стара бабусина шафа – машина часу: якщо сісти в неї, узяти якусь фотографію, то можна потрапити в час і обставини, за яких зроблено фото
Мандрівки із фото в минуле
Душі Катерини, Семена, убитих громом, блукають на місці, де згоріла хата (саме там, де стоїть будинок сучасних героїв)
Бабусині коралі – магічний предмет – приносять у шлюбі щастя, допомагають стати невидимим.
8)
Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спочатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків. Материнська турбота і ніжність, батьківська опіка — це підвалини щасливого й безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють важливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує з образом рідної хати, сповненої «материнської доброї ласки», чарівним танцем лебедів і сивими очима казки. Ще один мотив — дороги як вибору життєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самостійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка — це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя. Вибір їх цілком залежить від людини. Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі — це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх — великий гріх.
9)
Відповісти добром на зло, пробачити непростиме - важко. Ми з задоволенням читаємо подібні історії, але коли це ж потрібно від нас, наші гнів, біль, страх, ненависть, жага помсти не дають нам зробити крок до прощення. Ми продовжуємо жити з болем в душі, зростається з нею, пристосовуємося до неї, але не прощаємо.
Ніхто не сумнівається, що для того, щоб прожити довге і щасливе життя, потрібно навчитися прощати. Можливо, той, хто цілеспрямовано заподіяв нам страждання і біль, не має права на прощення, але ми маємо право бути вільними від цього зла. Ненависть як кислота випалює нашу душу, забарвлює світ в чорні фарби, робить нас нещасними.
Прикладом буде коли діти знищили клумбу Фрідріха і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою. Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси. Тяжко захворівши, Фрідріх закінчив життя самогубством. На мою думку кращою помстою героя було би в цьому випадку його щастя і успіх. Самогубство - це не вирішення своїх проблем!
Объяснение:
Цвірінькнути
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч ів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність.
ігаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на "шпильках"; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих "лялькових" хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... Їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З "сірої маси"? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц і життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі "незвичайні" люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
1) Б
2) Г
3) В
4) В
5) А
6) А
7)
Реальне у творі Русалонька із 7В
Розповідь про дітей, зважаючи на їхню психологію, думки, переживання, прагнення
Зображення родинної історії
Етимологічні вкраплення про походження прізвищ та географічних назв
Народні традиції на вірування українців, їх побут у повоєнний час
Навчання у сучасній школі
Створення колоритного тла історико-суспільних подій різних часів
Взаємостосунки у сім’ях, розлучення, одруження, сватання, оглядини
Фантастичне у творі Русалонька із 7В
Чари, магічні властивості предметів, подорожі у часі, надприродні уміння (наприклад: бути невидимим)
Стара бабусина шафа – машина часу: якщо сісти в неї, узяти якусь фотографію, то можна потрапити в час і обставини, за яких зроблено фото
Мандрівки із фото в минуле
Душі Катерини, Семена, убитих громом, блукають на місці, де згоріла хата (саме там, де стоїть будинок сучасних героїв)
Бабусині коралі – магічний предмет – приносять у шлюбі щастя, допомагають стати невидимим.
8)
Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спочатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків. Материнська турбота і ніжність, батьківська опіка — це підвалини щасливого й безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють важливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує з образом рідної хати, сповненої «материнської доброї ласки», чарівним танцем лебедів і сивими очима казки. Ще один мотив — дороги як вибору життєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самостійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка — це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя. Вибір їх цілком залежить від людини. Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі — це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх — великий гріх.
9)
Відповісти добром на зло, пробачити непростиме - важко. Ми з задоволенням читаємо подібні історії, але коли це ж потрібно від нас, наші гнів, біль, страх, ненависть, жага помсти не дають нам зробити крок до прощення. Ми продовжуємо жити з болем в душі, зростається з нею, пристосовуємося до неї, але не прощаємо.
Ніхто не сумнівається, що для того, щоб прожити довге і щасливе життя, потрібно навчитися прощати. Можливо, той, хто цілеспрямовано заподіяв нам страждання і біль, не має права на прощення, але ми маємо право бути вільними від цього зла. Ненависть як кислота випалює нашу душу, забарвлює світ в чорні фарби, робить нас нещасними.
Прикладом буде коли діти знищили клумбу Фрідріха і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою. Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси. Тяжко захворівши, Фрідріх закінчив життя самогубством. На мою думку кращою помстою героя було би в цьому випадку його щастя і успіх. Самогубство - це не вирішення своїх проблем!