Установіть відповідність: Історична пісня
А «Ой Морозе, Морозенку» орын і
Б «Максим, козак Залізняк»
В «Чи не той то хміль»
Г«Та, ой, як крикнув же та козак Сірко»
Тема
1 оспівування перемоги козаць кого Водами війська під Жовтими
2 сповідь ватажка селянського повстання про своє життя 3 зображення героїчної смерті козака в бою проти татар 4 зображення повстання українсь кого народу 1768 р.проти націо нального та соціального понево
лення
5 виступ козацького війська в похід проти кримського хана
“Пурпурові вітрила” головні герої
Головними героями твору О.Гріна “Пурпурові вітрила” є Ассоль і Грей.
Юна дівчина Ассоль ще в дитинстві втратила матір і живе з батьком, який заробляє продажем власноруч зроблених іграшкових корабликів. Випадково дівчина зустріла Егля – казкаря. Він пообіцяв, що одного разу в порт зайде корабель під червоними вітрилами з принцом на борту, який подолав довгий шлях, щоб знайти Ассоль і забрати з собою. Ассоль була дуже нещасна, так як ніхто в місті з нею не спілкувався, всі вважали її божевільною. Слова казкаря стали для неї маяком. Вона мріяла і чекала виконання своїх мрій.
Артур Грей виховувався в заможній родині і з юних років мріяв стати капітаном. П’ятнадцятирічним юнаком він втік з дому і протягом чотирьох років плавав по морях простим матросам, осягаючи морську науку. Він придбав корабель, став капітаном і його мрія здійснилася. Грей випадково побачив Ассоль, і дізнавшись пізніше про її мрії, він підняв над своїм кораблем червоне вітрило, зайшов у порт, на березі якого його чекала дівчина і відвіз її, як і провіщав Егль. Всі жителі міста вважали Ассоль божевільною за її мрії, з неї насміхалися, але її мрія здійснилася, сталося диво, в яке вона вірила і якого чекала.
Переказ:
У «Пурпурових вітрилах» Грін змальовує невідому країну, якої не існує, та героїв, що мають незвичайні імена. Проте це не чарівна казка про Попелюшку, котрій принц приніс кришталевий черевичок. Ассоль дочекалася дива, адже вона так вірила у свою мрію і ніколи не відмовлялася від неї, хоча й терпіла злидні та насмішки. Письменник утверджує думку про те, що треба завжди сподіватись на краще, не втрачати мужності та надії. Письменник утілив у творі думку про пошуки ідеального світу, де живуть сильні й красиві герої, здатні боротися за свою мрію й знаходити рідних по духу людей. Головний герой повісті Ґрей зробив те, про що все життя мріяв сам письменник, — став капітаном і подарував казку своїй коханій. Твір «Пурпурові вітрила» просякнутий світлою вірою в те, що людина може створити справжнє диво своїми руками. Письменник К. Паустовський сказав про цю повість: «Світ героїв Гріна здається нереальним лише людині, ницій духовно». Твір вчить бачити у буденному таємниче, відчувати добро і прагнути його, бути сильним духом та перемагати життєві негаразди, мати високу мрію і вірити, що мрії здійснюються
Аналіз твору:
Повість Олександра Гріна розповідає про збулася мрії головної героїні, яка стала реальністю.
Сама дівчина не мала безхмарну щасливе життя. Адже ще в ранньому дитинстві вона втратила матір і залишилася з батьком в повній бідності. Батько її, Лонгрен, був суворим і замкнутим. Місцеві жителі вважали його безсердечним і жорстоким людиною. Тому цуралися Лонгрена і Ассоль.
Тим більше, що після зустрічі дівчата з чарівником, який розповів про великому кораблі і принца на ньому, її вважали недоумкуватої. Незважаючи на це, Ассоль мала добре серце і гарну уяву.
У повісті можна помітити, що в дитинстві вона розмовляла з чагарниками і деревами, як з живими істотами. Також дбала про тварин і любила помріяти. Коли вона підросла, то стала дуже красивою дівчиною.
З ранніх років вона почала ігнорувати глузування оточуючих і не переставала мріяти. Це їй пішло на користь, адже вона зустріла свого принца на кораблі з червоними вітрилами.
Принц Грей, капітан корабля і головний герой повісті, з дитинства мріяв про море і своєму особистому кораблі. Все почалося з дванадцяти років, коли він побачив картину з великим кораблем, що пливе по хвилях. Його бажання перетворилося в реальність.
За вдачею Артур – мрійник і романтик. Його надихає свобода, море і вітер мандрів, а також подорожі. Тому він так чутливо розуміє Ассоль. Цей хлопець не боїться труднощів. Він із завзятістю і твердістю зможе досягти будь-якої мети. Наприклад, втілити в реальність мрію дівчини Ассоль, в яку він закохався.
Також в повісті можна зустріти у Артура такі якості характеру, як почуття справедливості, щедрість, шляхетність, доброта, вміння співчувати і лідерські якості.
В кінці книги “Червоні вітрила” два головних героя знову зустрічаються, щоб бути разом завжди. Білий корабель Артура Грея з червоними вітрилами перетворився в втілення любові, щастя, радості і виконання мрії Ассоль.
Объяснение:
Відповідь:
1.Новели (літературний рід-епос)
2. Особливості в тому, що новела починається з розв'язки. «У селі з'явилася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку». Надалі у творі Стефаник розкриває соціально-психологічні причини такого жахливого вчинку головного героя. Життя в постійних злиднях, коли нема чим годувати маленьких дітей, змушує Гриця вдатися до вбивства. Його охоплює розпач та власне безсилля — дружина померла, діти голодують, всю зиму він провів у пошуках кусня хлібу та зігріваючи своїх діточок на холодній печі.
3.В цьому творі письменник розкриває тему еміграції, головним чином, через психологічний стан головного героя – збірний образ українських емігрантів.В. Стефаник уникає прямих описів, що також є виявом психологізму в творі. Письменник не подає чіткого портрета Івана Дідуха, а зображує героя в асоціативному зіставленні з конем. «Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну
шлею. Нашильника не потребував, бо лівою рукою спирав, може, ліпше, як нашильником». Порівняння не лише характеризує головного героя як людину, що тяжко працює, а й має символічне значення: в умовах тотальної бідності господар доведений до стану худоби. Іван Дідух прикладає надлюдські зусилля, щоб обробити «горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле» , і все-таки вважає це неабияким щастям.Дже важливим є пмихологічне зображення ,наприклад, надзвичайно болісними, тяжкими є прощання Івана Дідуха з рідним селом, які, як слушно наголошує Н. Шумило. До таких красномовних елементів належать танок Івана та Катерини, плач, що асоціюється з голосінням: «…від жіночого стола надбіг плач, як вітер, що з-поміж острих мечів повіяв та всі голови мужиків на груди похилив». Глибоким психологізмом пройнятий один із центральних, хоч і неживих образів. Хрест перш за все асоціюється з могилою.У психологічному аспекті є детальний розгляд образів-символів, які виступають у творі одним із провідних засобів психологічного розкриття теми еміграції. Так, межу між «українським сьогодні» й «канадським завтра», межу між звичним теперішнім і невідомим майбутнім символізує поріг, який так важко було перейти старій Іванисі: «…Іваниха обчепилася руками порога і приповідала: – Ото-сми ті віходила, ото-сми ті вігризла оцими ногами!». Символічного значення смерті набуває образ Канади – країни, яка, здавалося б, повинна стати порятунком для бідуючої родини Дідухів: «Аді, видиш, де твоя дорога та й твоя Канада? Отам! – І показав їй через вікно могилу» .Для В. Стефаника характерні такі, здавалося б, нелогічні порівняння, трансформовані в образи-символи. Психологічне навантаження несе на собі й абстрактний образ-символ зовнішньої «глухоти» («В хаті всі пили, всі
говорили, а ніхто не слухав». Односельчани не хочуть чути гірких слів туги Івана Дідуха, вони ніби навмисне уникають розмов про рідний край, а згодом і самі констатують: «За цим краєм не варт собі туск до серця брати! Ця земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати» . Таке небажання покидати рідну землю і водночас ситуація абсолютної відсутності будь-яких перспектив для щасливого життя на Батьківщині – один із виявів глибокого трагізму життя тогочасного селянства.
4.Гора -виснажлива праця;Хрест -пам'ятник родині й усім емігрантам ;Сльоза перлина-чистота душі;танець-прощання з рідною землею.
5.Леся Українка порівнює слово з крицею,рядки вірша " Слово чому ти не твердая криця "
6.Авторка згадує Сізіфа,який за легендою через гнів богів підіймав на гору камінь .Є також фразеологізм "Сізіфова праця ",що означає марна праця .
"Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать"-саме ці рядки нам про це вказують .Я вважаю що поетеса згадує цього міфічного героя аби наголосити на марній праці та ноші ,яку вона несе своїм життям ,співаючи "пісню веселу",показує цим що вона не буде підкорятися важкій долі ,а надіючись йти далі
Пояснення:Має бути правильно