Вечір наближається швидкою ходою. Розповідь. Взимку дні спливають дуже швидко. Не встигнеш озирнутися, вечір наближається швидкою ходою.
Ще тільки недавно була обідня пора, а вже сива темінь опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці. Темне покривало огортає вечірню землю. Починають включатися вуличні ліхтарики, освічуючи шлях рідкісним перехожим. Скоро довга ніч. Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку. Коли немає хмаринок, жовтим човником по нескінченому небу пропливає тільки золотий місяць та його вічні яскраві супутниці-зірки.
"Дракон ще був зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші."
"Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери".
"Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите".
"Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!"
Взимку дні спливають дуже швидко. Не встигнеш озирнутися, вечір наближається швидкою ходою.
Ще тільки недавно була обідня пора, а вже сива темінь опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці. Темне покривало огортає вечірню землю. Починають включатися вуличні ліхтарики, освічуючи шлях рідкісним перехожим. Скоро довга ніч. Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку. Коли немає хмаринок, жовтим човником по нескінченому небу пропливає тільки золотий місяць та його вічні яскраві супутниці-зірки.
Ось такий швидкий зимовий вечір
Головний герой- дракон Грицько.
"Дракон ще був зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші."
"Але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває. А найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери".
"Жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. І дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите".
"Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!"