Что именно нужно? Герасим Калитка був залежний від грошей, йому було все мало й мало. До своєї дружини (Параски) він відносився зневажливо, коли та попросила запрягти коней, бо їй з Мотрею (наймичкою) необхідно було дістатися церкви, він сказав, що інші ходять й вона зможе, а також порівняв її з скотиною (конякою), сказавши, що вона цілий тиждень возить людей і їй необхідний відпочинок, а дружина нібито не працює, а лежить із задертими ногами (але ж це не так). Погано ставився він і до життя сина, навіть у його одруженні він шукав власну вигоду. Тобто Герасим Калитка не був люблячим чоловіком, батьком, та хазяїном (Чому хазяїном? Тому що коли Клим (його наймит) взяв кусок хліба, зранку, до обіда, той накричав на наймита, сказавши, що останній обкрадає його.) Робимо висновок, що його цікавили лише гроші та земля "Ох земелько, земелько, як радісно загрібати тебе докупи в руки" (Цитату писала по памяти, проверь по тексту).
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Я вважаю, що усе існування людини грунтується на кількох загальних, первинних цінностях. І свобода є однією з таких цінностей. Минули ті історичні часи, у яких описані Михайлом Коцюбинським події були актуальні і, на жаль, звичайні. Але проблема волі постає і зараз, бо це проблема життєвої філософії… Наскільки ж трагічним було життя людей, коли кріпацтво, поневолення і духу, і тіла людини були звичайною практикою суспільства!
Остап і Соломія не просто не згодні терпіти муки кріпацтва, але й не здатні: їхня людська гідність постає проти антигуманного світу. Важливо розуміти, від чого тікають герої, із чим вони борються. Для них неприйнятний не стільки формальний бік кріпацтва: важка праця, відсутність вибору, скільки його внутрішній «філософський бік»: пригнічення людської гідності, поневолення духу.
Справді дорого обходиться воля нашим героям. Тікаючи, вони постійно стикаються з новими перепонами на їхньому шляху до свободи, на них чатують смертельні небезпеки, але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше, ніж життя. Бо життя під ярмом кріпацтва є існуванням, тільки марнуванням безцінного часу.
Герасим Калитка був залежний від грошей, йому було все мало й мало. До своєї дружини (Параски) він відносився зневажливо, коли та попросила запрягти коней, бо їй з Мотрею (наймичкою) необхідно було дістатися церкви, він сказав, що інші ходять й вона зможе, а також порівняв її з скотиною (конякою), сказавши, що вона цілий тиждень возить людей і їй необхідний відпочинок, а дружина нібито не працює, а лежить із задертими ногами (але ж це не так). Погано ставився він і до життя сина, навіть у його одруженні він шукав власну вигоду. Тобто Герасим Калитка не був люблячим чоловіком, батьком, та хазяїном (Чому хазяїном? Тому що коли Клим (його наймит) взяв кусок хліба, зранку, до обіда, той накричав на наймита, сказавши, що останній обкрадає його.) Робимо висновок, що його цікавили лише гроші та земля "Ох земелько, земелько, як радісно загрібати тебе докупи в руки" (Цитату писала по памяти, проверь по тексту).
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Я вважаю, що усе існування людини грунтується на кількох загальних, первинних цінностях. І свобода є однією з таких цінностей. Минули ті історичні часи, у яких описані Михайлом Коцюбинським події були актуальні і, на жаль, звичайні. Але проблема волі постає і зараз, бо це проблема життєвої філософії… Наскільки ж трагічним було життя людей, коли кріпацтво, поневолення і духу, і тіла людини були звичайною практикою суспільства!
Остап і Соломія не просто не згодні терпіти муки кріпацтва, але й не здатні: їхня людська гідність постає проти антигуманного світу. Важливо розуміти, від чого тікають герої, із чим вони борються. Для них неприйнятний не стільки формальний бік кріпацтва: важка праця, відсутність вибору, скільки його внутрішній «філософський бік»: пригнічення людської гідності, поневолення духу.
Справді дорого обходиться воля нашим героям. Тікаючи, вони постійно стикаються з новими перепонами на їхньому шляху до свободи, на них чатують смертельні небезпеки, але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше, ніж життя. Бо життя під ярмом кріпацтва є існуванням, тільки марнуванням безцінного часу.