Білка а бо як її називали за часів Богдана Хмельницького вивірка - це вид ссавців родини вивіркових, представники надряду гризунів. Їх можна зустріти будь де в диких лісах, міських парках, скверах, садах. Тулуб дорослої вивірки дорівнює тридцяти сантиметрів. Вивірка має пухнастий двадцяти сантиметровий хвостик, темно-рудий окрас. Забарвлення може змінюватися від регіону, погодних умов, віку звіра. Кожні шість місяців на тулубі вивірки оновлюється шерстяний покрив, хвостик линяє раз у дванадцять місяців.
Білка а бо як її називали за часів Богдана Хмельницького вивірка - це вид ссавців родини вивіркових, представники надряду гризунів. Їх можна зустріти будь де в диких лісах, міських парках, скверах, садах. Тулуб дорослої вивірки дорівнює тридцяти сантиметрів. Вивірка має пухнастий двадцяти сантиметровий хвостик, темно-рудий окрас. Забарвлення може змінюватися від регіону, погодних умов, віку звіра. Кожні шість місяців на тулубі вивірки оновлюється шерстяний покрив, хвостик линяє раз у дванадцять місяців.
Жанр: філософська лірика
Рік написання – 9 лютого 1858
Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.
Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала поета впродовж всього його життя.
Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».
Віршовий розмір: Ямб.
Художні засоби
Повтори: «дальше, дальше», «слава …слава».
Звертання: «учися, серденько…», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»
Риторичне запитання: «Які з нас люде?»
Риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!», «Мій друже вбогий, нелукавий!»