почуття викликала в мене поезія "Писанка" І. Калинця Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них - пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство. Коли я читала поезію І. Калинця "Писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулинним золотим узваром. І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним: ...буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз. Але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у "Писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". І раптом я зрозуміла: мати - це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. Мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" - писанки у натруджених маминих долонях.
Жанри можуть об’єднуватися у відносно стійку цілісність, яка називається жанровою системою. Для кожного роду літератури, доби, літературного напряму, течії чи творчості письменника характерні специфічні жанрові системи.
Зв’язок жанрів із родами літератури. У художній літературі існують три роди — епос, лірика, драма. Кожному роду літератури відповідає своя система жанрів. Однак літературні роди можуть взаємодіяти між собою, у результаті виникають міжродові утворення.
АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ЖАНР»
Аспекти жанру
Зміст
Поняття абстрактне, загальнотеоретичне
Постійні (найбільш загальні) жанрові ознаки, які виявляються у творах різних епох і народів (роман, балада, поема, сонет тощо).
Історичне поняття
Ознаки, які виявляються в певну історичну добу чи період (героїчна поема доби античності, середньовічна героїчна поема, лицарський роман, роман доби Відродження тощо).
Явище національної культури та літератури
Ознаки, які виявляють специфіку певної національної культури та літератури (англійська балада, хайку, українська дума та ін.).
Факт колективної (фольклор) та індивідуальної (література) свідомості
Ознаки, які обумовлені колективною свідомістю (якщо йдеться про усну народну творчість) або індивідуальними відкриттями митців (чеховське оповідання, гоголівська повість, байронічна поема тощо).
«У самому понятті “жанр” поєднується усталене (постійне) і змінне. Жанр є усталеним як поняття загальнотеоретичне. Жанр є змінним в історичному розвитку й національній своєрідності. Окрім того, жанр є неповторно індивідуальним» (Н. Копистянська).
Зв’язок жанрів із родами літератури. У художній літературі існують три роди — епос, лірика, драма. Кожному роду літератури відповідає своя система жанрів. Однак літературні роди можуть взаємодіяти між собою, у результаті виникають міжродові утворення.
АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ЖАНР»
Аспекти жанру
Зміст
Поняття абстрактне, загальнотеоретичне
Постійні (найбільш загальні) жанрові ознаки, які виявляються у творах різних епох і народів (роман, балада, поема, сонет тощо).
Історичне поняття
Ознаки, які виявляються в певну історичну добу чи період (героїчна поема доби античності, середньовічна героїчна поема, лицарський роман, роман доби Відродження тощо).
Явище національної культури та літератури
Ознаки, які виявляють специфіку певної національної культури та літератури (англійська балада, хайку, українська дума та ін.).
Факт колективної (фольклор) та індивідуальної (література) свідомості
Ознаки, які обумовлені колективною свідомістю (якщо йдеться про усну народну творчість) або індивідуальними відкриттями митців (чеховське оповідання, гоголівська повість, байронічна поема тощо).
«У самому понятті “жанр” поєднується усталене (постійне) і змінне. Жанр є усталеним як поняття загальнотеоретичне. Жанр є змінним в історичному розвитку й національній своєрідності. Окрім того, жанр є неповторно індивідуальним» (Н. Копистянська).