Іван Федоров (бл. 1510-1583) (справжнє ім'я Іван Федорович Москвітін) - один з перших російських друкарів, засновник книгодрукування в Росії [en] і на Україні [en]. За традицією часто називається «першим російським Книгодрукарі». І. Федоров - видавець першого точно датованої друкованої книги «Апостол» в Російському царстві, а також засновник друкарні в Російському воєводстві Польського королівства.Іван Федоров народився близько 1520 роки, у Великому князівстві Московському. Точна дата народження [en] невідома.У 1564 в Москві спільно з друкарем Петром Тимофійовичем Мстиславцем випустив першу російську датовану друковану книгу «Апостол». Пізніше працював у Білорусії і на Україні. У 1574 випустив у Львові першу слов'янську «Азбуку» і нове видання «Апостола». У 1580-1581 роках в Острозі Іван Федоров видав першу повну слов'янську Біблію («Острозька біблія»). Відомий і як гарматний майстер (винайшов многоствольную мортиру).«Апостол» зі схвалення митрополита Макарія в палатах на Нікольській вулиці була влаштована друкарня, в якій 1 березня 1564 вийшла перша російська точно датована книга - «Апостол». З післямови до «Апостола» відомо, що поліграфічні роботи над ним велися Іваном Федоровим і П. Т. Мстиславцем протягом року.Іван Федоров «Апостол»
В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? -- Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. Лід кришився, б’ючись об каміння берегове... І нарешті по Одрі -темній, широкій - На останній крижині самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора... Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? затріщить і відломиться... Піде вода кругами... - Дивна людино! Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?
вот-
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі -темній, широкій -
На останній крижині самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
- Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?