Виконайте завдання за віршем «Оксана».
1) Випишіть епітети та порівняння.
2) Випишіть метафори.
3) Визначте тему, ідею, жанр твору, ключові образи.
4) Визначте б римування (суміжне, перехресне,
кільцеве), віршовий розмір
Вот сам стих :
Посадили ми вдвох при дорозі
Ще малими дві парості віт.
Пахло літо в яснім передгроззі,
Наша яблуня кинула цвіт.

Розцвіла — не боїться туману
І красується плодом в саду!
Ми зросли, ми змужніли, Оксано,
Розійшлись — і тебе не знайду.

Я на хвилю й під небо злітаю,
В гаряч літа і в холод ночей,
Ти ж далеко із рідного краю
Світиш вогником добрих очей.

Я тебе відшукаю у світі,
Наші ж думи в одному злились.
Ти, мов яблуня, будеш у цвіті,
Та, що ми посадили колись...
Очень

1. Де  росла  тополя?
А) Неподалік  від  річки.
Б) Край  дороги  біля  поля.
В) На греблі.

2. Поле,  широке,  зелене,  порівнюється  з:
А) морем;
Б) океаном;
В) килимом.

3. Тополю  у  творі  названо:
А) тонкою  і  гнучкою;
Б) молодою  і  квітучою;
В) чорнявою  і  красивою.

4. До  кого  поет  звертається  у  своєму  творі?
А) Дівчат-молодиць.
Б) Хлопців-козаків.
В) Всього  українського  народу.

5. Дівчина  зустрічалась  з  козаком:
А) біля  криниці;
Б) на  узбережжі  озера;
В) під  вербою.

6. Яка  пташка  виспівувала,  „поки  вийде  чорноброва  з  хати”?
А) Жайворонок.
Б) Ластівка.
В) Соловейко.

7. Який  художній  прийом  застосував  Т.Шевченко  у  рядку  з  твору:
„А  серденько  мліло”?
А) Метафору.
Б) Епітет.
В) Контраст.

8. Скільки  років  чекала  дівчина  свого  козака?
А) 2.
Б) 6.
В) 3.

9. Щоб  припинити  страждання  своєї  донька  мати  вирішує  її:
А) засватати  за  старого,  багатого;
Б) розвеселити  співами;
В) віддати  за  сільського  коваля.

10. Який  народний  обряд  згадується  у  творі?
А) Колядування.
Б) Сватання.
В) Щедрування.

11. Із  запитанням  „Скажи  мені  щиру  правду – Де  милий  серденько?”  дівчина  звертається  до:
А) матері;
Б) бабусі-ворожки;
В) тополі.

12. Страждаючи,  дівчина  подумує:
А) утопитися;
Б) переїхати  в  інше  село;
В) вирушити  на  пошуки  свого  коханого.

Люба — перша приятелька Михайлика, шкільна подруга. Ця дівчина — сама щедрість, доброта. Вона мовби випромінює сонце. Це маленька лісова царівна, яка знає дуже багато таємниць природи. Дівчина надзвичайно , чуйна. Це вона «пособила» Стельмахам не їхати з Поділля в Херсонські степи… Як і тітка Василина, Люба співуча: «В них живуть голоси… предків». Героїня розуміє проблеми іншого і сприймає їх, як свої.
Дідусь Михайлика був незвичайно вмілою людиною і мав «золоті руки». Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його «знав увесь повіт». Найдорожчими для дідуся була «земля, вірна жінка і пісня». Він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда». Дід Дем’ян занеміг і незабаром помер. Не надовго пережила свого чоловіка і бабуся Михайлика.
Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина
В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-harakteristika-batka