...У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й "добро" нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати...
В. Дончик
Яку красу дарує нам природа! Кожний бачить в ній щось особливе, чарівне. З щедрістю людина приймає дари матінки-природи: квіти, ягоди, свіже повітря, лікарські рослини, спів пташок. А чи завжди люди вдячні їй? В оповіданні Є. Гуцала "Сім'я дикої качки" описане ставлення дітей до представників пташиного світу — сім'ї дикої качки, відтворені стосунки дітей зі світом природи.
Юрко, який приїхав із міста в гості до бабусі, був задоволений, бо вранці без батьків вирушив на рибалку. Риба не ловилася, а тут ще до нього прийшла Тося, з якою він то мирився, то сварився. Раптом діти побачили дику качку з каченятами. Юрко кинувся збирати малих, незважаючи на крики качки. Тося просила Юрка випустити каченят — вони ж без води, без матері не можуть, але той не слухав, сказав, що риби не наловив, то хоч дикі качки будуть, він їх приручить. Хлопець приніс каченят додому, намагаючись їх приручити. Малі нічого не їли, здавалося, ось-ось вони загинуть. Поки Юрка не було вдома, Тося швиденько зібрала каченят і понесла до води, сподіваючись на те, що вона їм до віддасть качці-матері. Дівчина намагалася привчити каченят плавати. Сільські хлопці, які прибігли до річки, допомагали їй. Але, на жаль, не дуже це у них виходило.
Юрко, від'їжджаючи до міста, навіть не хотів проститися з Тосею. Хлопець не був впевнений, що вона до нього підійде. Юрко відчув пекучий сором... Адже заради користі, заради розваги він забрав диких каченят, жорстоко скривдивши качку. Він не дуже переймався станом пташенят, не доклав зусиль, щоб їх урятувати, розумів, що втратив повагу й довіру Тосі та сільських хлопчиків. Юрко усвідомив, що вчинив негідно, але, на жаль, було вже пізно. Але мені здається, це каяття дає надію на те, що хлопчик змінить своє ставлення до природи, до всього живого й беззахисного.
Учням другого класу дісталася цікава вчителька, яка любила приказки вставляти під час "виховної роботи". І ось, в черговий раз, коли дітвора щось на перерві накоїла, вона почала їх лаяти, повторюючи час від часу: "Запам'ятайте або зарубайте собі на носі, школа - ваш другий дім, я - ваша друга мати".
В цей час лунає стукіт у двері. Дівчинка, яка сиділа біля дверей, відкрила, через мить повертається і каже: "Мамо, там до тебе прийшли".
Перша перевірка з техніки читання. Мама прийшла забрати мене після уроків і поцікавилася у вчителя про мої успіхи. Та сказала мамі, що з техніки читання я всіх "переплюнула", прочитала більше всіх слів. Мама засміялася: "А по якій книзі ви читали?", запитала у вчительки. Та показала мамі підручник.
Виявилося, що такий підручник був у нас вдома, залишився від старшого брата, і я знала його напам'ять. Мені потім довелося заново здавати техніку читання, але у вже по книзі, яку я не знала.
На уроці музики ми слухали вальс з балету Прокоф'єва "Попелюшка". Серьожі це було нецікаво, він крутився і заважав іншим. Вчителька викликала його і запитала:
- Що ми зараз слухали?
- Танець Попелюшки, - відповів після роздуми Сергій.
- А що ж вона танцювала?
- Брейк!
І всі засміялися!
На Новий рік нашому класу доручили провести ялинку для малюків. Ми склали невелику п'єсу, де беруть участь Дід Мороз, Снігуронька та Баба-Яга. І ось починається вистава. На сцену виходить Дід Мороз (Вітя Кравец) і гучним голосом запитує: - А де ж Снігуронька? Куди вона поділася?
Нарешті з'являється Снігуронька. Це була Маша Тимошенко, яка не встигла вивчити свою роль.
- Так де ти була, онучка? - знову запитує Дід Мороз.
- Де, де, слова вчила! - сердито відповіла Снігуронька.
Объяснение:
...У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й "добро" нелюдське, буває, й зло вбирається в приємні шати...
В. Дончик
Яку красу дарує нам природа! Кожний бачить в ній щось особливе, чарівне. З щедрістю людина приймає дари матінки-природи: квіти, ягоди, свіже повітря, лікарські рослини, спів пташок. А чи завжди люди вдячні їй? В оповіданні Є. Гуцала "Сім'я дикої качки" описане ставлення дітей до представників пташиного світу — сім'ї дикої качки, відтворені стосунки дітей зі світом природи.
Юрко, який приїхав із міста в гості до бабусі, був задоволений, бо вранці без батьків вирушив на рибалку. Риба не ловилася, а тут ще до нього прийшла Тося, з якою він то мирився, то сварився. Раптом діти побачили дику качку з каченятами. Юрко кинувся збирати малих, незважаючи на крики качки. Тося просила Юрка випустити каченят — вони ж без води, без матері не можуть, але той не слухав, сказав, що риби не наловив, то хоч дикі качки будуть, він їх приручить. Хлопець приніс каченят додому, намагаючись їх приручити. Малі нічого не їли, здавалося, ось-ось вони загинуть. Поки Юрка не було вдома, Тося швиденько зібрала каченят і понесла до води, сподіваючись на те, що вона їм до віддасть качці-матері. Дівчина намагалася привчити каченят плавати. Сільські хлопці, які прибігли до річки, допомагали їй. Але, на жаль, не дуже це у них виходило.
Юрко, від'їжджаючи до міста, навіть не хотів проститися з Тосею. Хлопець не був впевнений, що вона до нього підійде. Юрко відчув пекучий сором... Адже заради користі, заради розваги він забрав диких каченят, жорстоко скривдивши качку. Він не дуже переймався станом пташенят, не доклав зусиль, щоб їх урятувати, розумів, що втратив повагу й довіру Тосі та сільських хлопчиків. Юрко усвідомив, що вчинив негідно, але, на жаль, було вже пізно. Але мені здається, це каяття дає надію на те, що хлопчик змінить своє ставлення до природи, до всього живого й беззахисного.
Учням другого класу дісталася цікава вчителька, яка любила приказки вставляти під час "виховної роботи". І ось, в черговий раз, коли дітвора щось на перерві накоїла, вона почала їх лаяти, повторюючи час від часу: "Запам'ятайте або зарубайте собі на носі, школа - ваш другий дім, я - ваша друга мати".
В цей час лунає стукіт у двері. Дівчинка, яка сиділа біля дверей, відкрила, через мить повертається і каже: "Мамо, там до тебе прийшли".
Перша перевірка з техніки читання. Мама прийшла забрати мене після уроків і поцікавилася у вчителя про мої успіхи. Та сказала мамі, що з техніки читання я всіх "переплюнула", прочитала більше всіх слів. Мама засміялася: "А по якій книзі ви читали?", запитала у вчительки. Та показала мамі підручник.
Виявилося, що такий підручник був у нас вдома, залишився від старшого брата, і я знала його напам'ять. Мені потім довелося заново здавати техніку читання, але у вже по книзі, яку я не знала.
На уроці музики ми слухали вальс з балету Прокоф'єва "Попелюшка". Серьожі це було нецікаво, він крутився і заважав іншим. Вчителька викликала його і запитала:
- Що ми зараз слухали?
- Танець Попелюшки, - відповів після роздуми Сергій.
- А що ж вона танцювала?
- Брейк!
І всі засміялися!
На Новий рік нашому класу доручили провести ялинку для малюків. Ми склали невелику п'єсу, де беруть участь Дід Мороз, Снігуронька та Баба-Яга. І ось починається вистава. На сцену виходить Дід Мороз (Вітя Кравец) і гучним голосом запитує: - А де ж Снігуронька? Куди вона поділася?
Нарешті з'являється Снігуронька. Це була Маша Тимошенко, яка не встигла вивчити свою роль.
- Так де ти була, онучка? - знову запитує Дід Мороз.
- Де, де, слова вчила! - сердито відповіла Снігуронька.
І всі засміялися.
Пару творiв для Вас