Вправа 3. Прочитай подані слова. Визнач групу за сферою вживання. Запив до відповідної таблиці. Дзига, підмет, метан, телевізор, інновація, тюль, сніданок, читати, жарничка, боронування, дитсадок, новатор, африкат, рівчак, спрощення, газда, авто, круто, аг роном, прикий, сором'язливість, пензель, пейзаж, односельці, художник, об'ємність колут, плой, ендокардит, дослідження, плавати, сечокам'яна хвороба, стибрити.
Кожен із нас, де б не знаходився, може робити людям добро. До іншій людині перейти в небезпечному місці дорогу, пропустити в черзі жінку з дитиною чи інваліда, подати руку до в скрутну хвилину, розділити чиєсь горе — не можна перелічити всіх випадків, коли одна людина може і повинна до іншій. Головне — не пройти мимо, не відвернутись, не відводити очей вбік, коли поруч із тобою в транспорті людина похилого віку або хтось потребує твоєї до .
Кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишить приємне почуття насамперед у твоїй власній душі.
Доброта... На жаль, ми рідко говоримо про цю прекрасну якість людини. Та і засоби масової інформації не переобтяжують нас цією проблемою. І даремно. Сьогодні ми є свідками того, як більшість "упакованих", "крутих" хизуються своєю перевагою над "лохами", за їхнім визначенням, тобто тими, хто співчуває, співпереживає, прагне до , хто "не вміє жити", "не вміє гроші робити", переступаючи через все і всіх.
У таких багатий одяг, але порожня душа.
Ось він чи вона:
Має гарний одяг, вроду,
В дискотеці ночі й дні.
Вихилятись маєш моду
Хто ти? Звідки? Хто мені?
Що тобі наш рідний край?
Що тобі зрубати гай,
Отруїти чисті води,
Заплювати предків роди?
Пишучи цей твір, згадала про випадок, який стався зі мною на дачі. Як зараз бачу: летить іномарка і просто в посадку, де росли молоді деревця. Все поламали, попсували. Серед деревець була і маленька ялиночка, беззахисна і понівечена. Підійшла я до неї і охнула; "Як вони тебе!" Зняла з верхівки велику гілку, вийняла сучок, що колов ялиночку, відвела вбік дві гілки, що затиснули її. Сказала: "Живи!"
Через тиждень знову прийшла подивитись на врятоване деревце. Дивлюсь: стоїть ялинка в зеленому вбранні, вільно розкинула гілочки. І така весела, щаслива, що й мені захотілось посміхнутись.
Що не кажіть, а добрі справи прикрашають життя людини!
Будинок місіс Хіггінс. Приїжджають Хіггінс і Пікерінг, скаржаться на зникнення Елізи. Хіггінс зізнається, що відчуває себе без Елізи як без рук. Він звик, що вона в курсі всіх його справ, знає, на коли призначено зустрічі і знає, що і де лежить в будинку.
Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дуліттл дуже змінився, тепер він виглядає як заможний буржуа. Він в обуренні накидається на Хіггінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний іб життя і стати через це набагато менш вільним, ніж раніше. Виявляється, кілька місяців тому Хіггінс написав в Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що найоригінальніший мораліст у всій Англії – це Альфред Дуліттл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а в заповіті залишив Дуліттлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дуліттл буде читати лекції в його Лізі. Тепер він забезпечений буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується на своїй багаторічній співмешканці.
Місіс Хіггінс висловлює полегшення, що батько тепер може подбати про свою дочку і що майбутнє Елізи не викликає побоювань. Вона зізнається, що Еліза тут, у верхній кімнаті. Хіггінс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дуліттлу Елізу.
З’являється Еліза. Всі залишають її наодинці з Хіггінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хіггінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулася, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я проста, темна дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце ». Еліза повідомляє, що знайшла іб здобути незалежність від Хіггінса: якщо він не вибачиться, то вона відправиться до професора Непін, колеги Хіггінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хіггінсом.
Місіс Хіггінс і гості повертаються. Хіггінс демонстративно весело доручає Елізі по дорозі додому купити сир, рукавички і краватку. Еліза презирливо відповідає «Купіть самі» і відправляється на весілля батька. П’єса закінчується відкритим фіналом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pigmalion-korotkiy-zmist