Нещодавно на уроці української літератури ми познайомилися з повістю- казкою Юрія Винничука „Місце для дракона“. Я люблю читати твори такого жанру, бо в них на прикладі вигаданих ситуацій письменник пропонує читачам розбиратися в стосунках людей, учитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Сюжети таких творів найчастіше розвиваються в двох вимірах — реальному і фантастичному. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає нам можливість знайомитися з реальним світом, його правилами та особливостями, звертає нашу увагу на актуальні проблеми сьогодення.
Незважаючи на те, що персонажі із казки Ю. Винничука — представники Середньовіччя, проте їхні долі, життєві ситуації, думки та вчинки такі ж, як і в сучасних людей. Головний герой твору — дракон Грицько. Зазвичай зі словом „дракон“ у нас виникають асоціації „страшний“, „триголовий“, „кровожерливий“, „убивця“, чого аж ніяк не можна сказати про Григорія. Він добрий, ввічливий, чуйний, товариський, розсудливий, мрійник та романтик. Грицько не знищує людей, а їсть траву, читає книжки (зокрема Біблію!) й навіть пише вірші. Своє полум'я він спрямовує вгору, щоб не нищити рослини та комах, а навколо його печери ростуть клумби з квітами.
„Драконячі закони“, на жаль, панують саме в князівстві Люботин, де, власне, й відбувається дія твору. За традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. Найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни Настуні. Побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший б досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. Його наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та „урятувати“ майбутнє Люботина — своєї батьківщини.
Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: „Життя володаря не варте й одного рядка поета“. Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни Настуні, у яку встиг закохатися.
Але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар.
Читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже „драконячі закони“, на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних „володарів життя“. У сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових „князів“ мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.
Отже, повість-казка Юрія Винничука змушує нас замислилися над тим, а чи повинно так бути насправді? Чи правильним є те, що „поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні“?
1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складносурядне.
2. Дати характеристику речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне) та інтонацією (окличне чи неокличне).
3. Визначити всі члени речення.
4. Визначити кількість сурядних частин, що входять до аналізованого речення.
5. Визначити смислові відношення між сурядними частинами (єднальні, протиставні, зіставні чи розділові) і відповідний тип сурядних сполучників, що їх зв’язують.
6. Пояснити розділові знаки між частинами речення.
7. Побудувати схему складносурядного речення.
Зразок усного розбору
Віки Летять, а В Неозорнім Морі Єдине Сонце Для землі Горить (П. Филипович).
Речення складне, сполучникове, складносурядне, розповідне, неокличне. Складається з двох частин: перша - Віки летять; друга – В неозорнім морі єдине сонце на землі горить. Перша і друга частина за змістом зіставлені і поєднані зіставно-протиставним сполучником А. Між частинами складносурядного речення ставиться кома.
Зразок письмового розбору
Речення скл., складносур., розпов., неокл., 2 частини, з’єдн. зіст.-протист. спол. а. На письмі між частинами – кома.
[ ], а [ ].
А а
Синтаксичний розбір складнопідрядного речення
1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складнопідрядне.
2. Дати характеристику речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне) та інтонацією (окличне чи неокличне).
3. Визначити всі члени речення.
4. Назвати головну і підрядну частини, поставити питання від головної до підрядної.
5. Визначити характер залежності підрядної частини від головної.
6. Назвати засоби поєднання підрядної частини з головною (сполучники чи сполучні слова).
7. Пояснити розділові знаки між частинами складнопідрядного речення.
8. Побудувати схему речення.
Зразок усного розбору
Як тільки Харитя Увійшла Межи жита, Гарний Краєвид Зник (М. Коцюбинський).
Речення складне, сполучникове, складнопідрядне; розповідне, неокличне. Головна частина – Гарний краєвид зник, підрядна – Як тільки Харитя увійшла межи жита. Підрядна частина відповідає на питання З якого часу? й залежить від головної частини в цілому. Підрядна частина часу в реченні стоїть перед головною частиною й поєднується з нею складеним сполучником Як тільки. Між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення ставимо кому.
Зразок письмового розбору
Речення скл., спол., складнопідр.; розпов., неокл. Гол. ч. – Гарний краєвид зник. Підр. ч. – Як тільки Харитя увійшла межи жита; з якого часу?; залеж. від гол. ч. в цілому, стоїть перед гол. ч., поєдн. сполучн. Як тільки; між гол. і підр. ч. - кома.
Нещодавно на уроці української літератури ми познайомилися з повістю- казкою Юрія Винничука „Місце для дракона“. Я люблю читати твори такого жанру, бо в них на прикладі вигаданих ситуацій письменник пропонує читачам розбиратися в стосунках людей, учитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Сюжети таких творів найчастіше розвиваються в двох вимірах — реальному і фантастичному. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає нам можливість знайомитися з реальним світом, його правилами та особливостями, звертає нашу увагу на актуальні проблеми сьогодення.
Незважаючи на те, що персонажі із казки Ю. Винничука — представники Середньовіччя, проте їхні долі, життєві ситуації, думки та вчинки такі ж, як і в сучасних людей. Головний герой твору — дракон Грицько. Зазвичай зі словом „дракон“ у нас виникають асоціації „страшний“, „триголовий“, „кровожерливий“, „убивця“, чого аж ніяк не можна сказати про Григорія. Він добрий, ввічливий, чуйний, товариський, розсудливий, мрійник та романтик. Грицько не знищує людей, а їсть траву, читає книжки (зокрема Біблію!) й навіть пише вірші. Своє полум'я він спрямовує вгору, щоб не нищити рослини та комах, а навколо його печери ростуть клумби з квітами.
„Драконячі закони“, на жаль, панують саме в князівстві Люботин, де, власне, й відбувається дія твору. За традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. Найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни Настуні. Побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший б досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. Його наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та „урятувати“ майбутнє Люботина — своєї батьківщини.
Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: „Життя володаря не варте й одного рядка поета“. Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни Настуні, у яку встиг закохатися.
Але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар.
Читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже „драконячі закони“, на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних „володарів життя“. У сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових „князів“ мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.
Отже, повість-казка Юрія Винничука змушує нас замислилися над тим, а чи повинно так бути насправді? Чи правильним є те, що „поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні“?
Объяснение:
Объяснение:
Синтаксичний розбір складносурядного речення
1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складносурядне.
2. Дати характеристику речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне) та інтонацією (окличне чи неокличне).
3. Визначити всі члени речення.
4. Визначити кількість сурядних частин, що входять до аналізованого речення.
5. Визначити смислові відношення між сурядними частинами (єднальні, протиставні, зіставні чи розділові) і відповідний тип сурядних сполучників, що їх зв’язують.
6. Пояснити розділові знаки між частинами речення.
7. Побудувати схему складносурядного речення.
Зразок усного розбору
Віки Летять, а В Неозорнім Морі Єдине Сонце Для землі Горить (П. Филипович).
Речення складне, сполучникове, складносурядне, розповідне, неокличне. Складається з двох частин: перша - Віки летять; друга – В неозорнім морі єдине сонце на землі горить. Перша і друга частина за змістом зіставлені і поєднані зіставно-протиставним сполучником А. Між частинами складносурядного речення ставиться кома.
Зразок письмового розбору
Речення скл., складносур., розпов., неокл., 2 частини, з’єдн. зіст.-протист. спол. а. На письмі між частинами – кома.
[ ], а [ ].
А а
Синтаксичний розбір складнопідрядного речення
1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складнопідрядне.
2. Дати характеристику речення за метою висловлювання (розповідне, питальне чи спонукальне) та інтонацією (окличне чи неокличне).
3. Визначити всі члени речення.
4. Назвати головну і підрядну частини, поставити питання від головної до підрядної.
5. Визначити характер залежності підрядної частини від головної.
6. Назвати засоби поєднання підрядної частини з головною (сполучники чи сполучні слова).
7. Пояснити розділові знаки між частинами складнопідрядного речення.
8. Побудувати схему речення.
Зразок усного розбору
Як тільки Харитя Увійшла Межи жита, Гарний Краєвид Зник (М. Коцюбинський).
Речення складне, сполучникове, складнопідрядне; розповідне, неокличне. Головна частина – Гарний краєвид зник, підрядна – Як тільки Харитя увійшла межи жита. Підрядна частина відповідає на питання З якого часу? й залежить від головної частини в цілому. Підрядна частина часу в реченні стоїть перед головною частиною й поєднується з нею складеним сполучником Як тільки. Між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення ставимо кому.
Зразок письмового розбору
Речення скл., спол., складнопідр.; розпов., неокл. Гол. ч. – Гарний краєвид зник. Підр. ч. – Як тільки Харитя увійшла межи жита; з якого часу?; залеж. від гол. ч. в цілому, стоїть перед гол. ч., поєдн. сполучн. Як тільки; між гол. і підр. ч. - кома.