нарешті завітала до нас у гості вона, осінь-чарівниця. потрапивши під її чаклунство, жива природа перетворилася на золоту казку.
мені дуже подобається ця пора року за її величну красу. особливо гарний в цей період ліс. всі дерева забарвлюються в яскраві фарби, що променисто грають при світлі дня.
осінь, мов геніальна художниця, майстерно фарбує всі рослини та надає неповторність кожному деревцю. ніби в казковому хороводі, стоять урочисто вбрані дерева, а ліс, прикрашений золотим килимом, нагадує мальовничу картину.
я дуже люблю гуляти в осінньому лісі, збирати барвисті букети з золотистого листя та робити з них ікебани.
осінь — найкрасивіша пора року. як її тільки не називають: золота, чарівна, мальовнича, барвиста, дивовижна, щедра. багата на урожай, вона прикрасить будь-який стіл грибами, стиглими овочами та фруктами. ми всією сім’єю часто ходимо в ліс по гриби. збираємо ці плоди природи та засушуємо на зиму, згадуючи яскраві фарби природи. гуляючи лісом, мене заворожує вид перефарбованого листя. золотиста охра, червона мідь, зелена латунь, коричнева бронза — всі ці відтінки роблять осінь чарівною та неповторною. природа ніби відкриває останній подих перед довгим сном. ближче до кінця осені дерева оголюються. на вулиці холоднішає, і незабаром можна буде побачити перші сніжинки.
яка шкода, що осіння пора така коротка! з настанням холодів золоті фарби починають в’янути. листя з кожним днем тане на деревах, а усипана золотим килимом земля стає все пишніше.
про осінь написано багато віршів — це чудова й прекрасна пора. однак вона буває не тільки яскравою і святковою, а й дощовою, похмурою. але в цьому полягає її особлива краса. після осіннього дощу гілки дерев виблискують прозорими крапельками, від чого здається, мов дерева прикрашені кришталевими намистинами.
сонечко наприкінці осені світить не так яскраво, а дні стають коротшими. в небі видно, як пролітають зграї птахів, що прагнуть відлетіти в теплі країни. вранці все частіше опускається туман, що огортає землю дивовижною, якоюсь містичною атмосферою. природа з кожним днем все глибше занурюється в довгий сон.
а я радію кожному побаченому моменту незвичайної природи. навіть низьке похмуре небо не дає мені сумувати. адже пишний килим з листя шарудить у мене під ногами та створює неповторну осінню мелодію.
дякую тобі, осінь, за те, що була в нас у гостях, що дарувала красу, натхнення та гарний настрій. ти — справжня чарівниця!
“джури козака швайки” аналіз жанр – історико-пригодницький роман рік видання – 2007 тема «джури козака швайки» – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків санька та грицика у і сміливого вивідника швайки у складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва ідея «джури козака швайки» – уславлення дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради проблематика “джури козака швайки” боротьба добра і зла. дружба й зрада. стосунки людей і тварин. відносини між дорослими й дітьми. духовна сила й духовний занепад. художній час і простір – події твору відбуваються у селі воронівка, на наддніпрянщині та у степах україни в 1487-1488 роках. композиція «джури козака швайки» роман в.рутківського «джури козака швайки» складається з трьох частин: частина 1 «втеча з рідного дому» частина 2 «на козацьких островах» частина 3 «джури вирушають у дорогу» частина 2 «на козацьких островах» 1) на кам’яному острові 2) це був тишкевич! 3) самі на острові 4) тишкевич 5) допит 6) гонитва 7) санькова ворожба 8) двоє серед степу 9) пастух рашит 10) в гостях у вирвизуба 11) пригоди дурної сили 12) хто ж вивідник? 13) ворожбит грицик 14) суд у плавнях 15) козацькі розмови головні герої «джури козака швайки» дванадцятирічні санько (юний ворожбит), грицик; мати санька – мокрина; пилип швайка – розвідник, його кінь вітрик, вовк барвінок дід кібчик, його онук демко дурна сила, дід ворожбит кудьма; козаки: вирвизуб, перепічка, рудий мацик, василь байлемів; татарина рашит. негативні персонажі «джури козака швайки»: пан кобильський (дістав добрячих канчуків від власного слуги і сховався від сорому та його слуга тишкевич (загинув, коли втікав з поля бою, від стріл тих, кому так вірно служив), іслам-бек, саїд-мурза (наляканий битвою у плавнях змушений визнати власну поразку), татари «джури…» поєднують максимально достовірний опис реалій часу та художній вимисел, зосереджуючись, насамперед, не на ознайомленні читачів зі звичаями та подіями певної історичної епохи, а на творенні характерів, становлення яких у непростих умовах порубіжжя розкриває перед дітьми захоплюючий світ козацької романтики. подекуди до фантастичних моментів (як-от, незвичайні здібності санька, приручені дідом кудьмою вовки), письменник розкриває вічне прагнення українців до волі, яке змушувало їх виступати проти утисків польської шляхти і підіймати шаблю на татарську орду навіть тоді, коли за спиною не було майже нікого.
нарешті завітала до нас у гості вона, осінь-чарівниця. потрапивши під її чаклунство, жива природа перетворилася на золоту казку.
мені дуже подобається ця пора року за її величну красу. особливо гарний в цей період ліс. всі дерева забарвлюються в яскраві фарби, що променисто грають при світлі дня.
осінь, мов геніальна художниця, майстерно фарбує всі рослини та надає неповторність кожному деревцю. ніби в казковому хороводі, стоять урочисто вбрані дерева, а ліс, прикрашений золотим килимом, нагадує мальовничу картину.
я дуже люблю гуляти в осінньому лісі, збирати барвисті букети з золотистого листя та робити з них ікебани.
осінь — найкрасивіша пора року. як її тільки не називають: золота, чарівна, мальовнича, барвиста, дивовижна, щедра. багата на урожай, вона прикрасить будь-який стіл грибами, стиглими овочами та фруктами. ми всією сім’єю часто ходимо в ліс по гриби. збираємо ці плоди природи та засушуємо на зиму, згадуючи яскраві фарби природи. гуляючи лісом, мене заворожує вид перефарбованого листя. золотиста охра, червона мідь, зелена латунь, коричнева бронза — всі ці відтінки роблять осінь чарівною та неповторною. природа ніби відкриває останній подих перед довгим сном. ближче до кінця осені дерева оголюються. на вулиці холоднішає, і незабаром можна буде побачити перші сніжинки.
яка шкода, що осіння пора така коротка! з настанням холодів золоті фарби починають в’янути. листя з кожним днем тане на деревах, а усипана золотим килимом земля стає все пишніше.
про осінь написано багато віршів — це чудова й прекрасна пора. однак вона буває не тільки яскравою і святковою, а й дощовою, похмурою. але в цьому полягає її особлива краса. після осіннього дощу гілки дерев виблискують прозорими крапельками, від чого здається, мов дерева прикрашені кришталевими намистинами.
сонечко наприкінці осені світить не так яскраво, а дні стають коротшими. в небі видно, як пролітають зграї птахів, що прагнуть відлетіти в теплі країни. вранці все частіше опускається туман, що огортає землю дивовижною, якоюсь містичною атмосферою. природа з кожним днем все глибше занурюється в довгий сон.
а я радію кожному побаченому моменту незвичайної природи. навіть низьке похмуре небо не дає мені сумувати. адже пишний килим з листя шарудить у мене під ногами та створює неповторну осінню мелодію.
дякую тобі, осінь, за те, що була в нас у гостях, що дарувала красу, натхнення та гарний настрій. ти — справжня чарівниця!
“джури козака швайки” аналіз жанр – історико-пригодницький роман рік видання – 2007 тема «джури козака швайки» – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків санька та грицика у і сміливого вивідника швайки у складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва ідея «джури козака швайки» – уславлення дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради проблематика “джури козака швайки” боротьба добра і зла. дружба й зрада. стосунки людей і тварин. відносини між дорослими й дітьми. духовна сила й духовний занепад. художній час і простір – події твору відбуваються у селі воронівка, на наддніпрянщині та у степах україни в 1487-1488 роках. композиція «джури козака швайки» роман в.рутківського «джури козака швайки» складається з трьох частин: частина 1 «втеча з рідного дому» частина 2 «на козацьких островах» частина 3 «джури вирушають у дорогу» частина 2 «на козацьких островах» 1) на кам’яному острові 2) це був тишкевич! 3) самі на острові 4) тишкевич 5) допит 6) гонитва 7) санькова ворожба 8) двоє серед степу 9) пастух рашит 10) в гостях у вирвизуба 11) пригоди дурної сили 12) хто ж вивідник? 13) ворожбит грицик 14) суд у плавнях 15) козацькі розмови головні герої «джури козака швайки» дванадцятирічні санько (юний ворожбит), грицик; мати санька – мокрина; пилип швайка – розвідник, його кінь вітрик, вовк барвінок дід кібчик, його онук демко дурна сила, дід ворожбит кудьма; козаки: вирвизуб, перепічка, рудий мацик, василь байлемів; татарина рашит. негативні персонажі «джури козака швайки»: пан кобильський (дістав добрячих канчуків від власного слуги і сховався від сорому та його слуга тишкевич (загинув, коли втікав з поля бою, від стріл тих, кому так вірно служив), іслам-бек, саїд-мурза (наляканий битвою у плавнях змушений визнати власну поразку), татари «джури…» поєднують максимально достовірний опис реалій часу та художній вимисел, зосереджуючись, насамперед, не на ознайомленні читачів зі звичаями та подіями певної історичної епохи, а на творенні характерів, становлення яких у непростих умовах порубіжжя розкриває перед дітьми захоплюючий світ козацької романтики. подекуди до фантастичних моментів (як-от, незвичайні здібності санька, приручені дідом кудьмою вовки), письменник розкриває вічне прагнення українців до волі, яке змушувало їх виступати проти утисків польської шляхти і підіймати шаблю на татарську орду навіть тоді, коли за спиною не було майже нікого.