Встановіть відповідність між героєм та реплікою А. - Ми винайшли засіб від страху. І ти повинен стати першою людиною, на якiй ми його випробувати.
Б. - Орли! Соколи! Гзнгстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні
В. Отподумайте, хто б це міг бути. Ви знаєте що-небудь про Лох-Несс?
Г. — Киць-киць, не бійся, я тебе трохи поб'ю, но-сусідськи.
Д..- Опозодив!.. Маму-депутата на все село опозодив. Загаза чогтова!
1 дід салиман
2яришка
3василь
4сашко смик
Вірш є структурою розгорнутого порівняння, що тематично й формально походить від психологічного паралелізму, завдяки цьому текст поділяється на дві відносно врівноважені частини: перша частина (рядки 1–12) — символічна картина зі світу природи, умовний, неосновний образний план, друга частина (рядки 13–22) — картина зі сфери людських взаємин, реальний, основний план. Кожна з частин грунтується на аналогічній сюжетній ситуації, яка спирається на паралельні образи-мотиви — човен і сирота, море і чужина, хвилі і люди і має подібну композиційну організацію (що включає експозицію і три сюжетні епізоди); варіативний розвиток теми поєднується з послідовністю подієвого ряду. Проте принцип композиційної симетрії між частинами вірша вповні не дотриманий, завдяки чому відбувається розвиток сюжету. Так, визначальну роль у сюжетному русі в “природній” картині відіграє повтор збагачуваного новими асоціаціями мотиву “Пливе човен… Один”, одразу ж заявленого як символічний образ самотньої людської долі: “Пливе човен по Дунаю // Один за водою” (“піти за водою” означає небуття, смерть); у другій строфі драматичну експресію повтору посилює авторський коментар, що вклинюється в опис: “Пливе човен води повен // Ніхто не спиняє, // Кому спинить — рибалоньки // На світі немає”. Хронологічний момент підключається до сюжетного розгортання лише в останній строфі першої частини, яка своєю динамікою протистоїть двом початковим статичним строфам: “Поплив човен в синє море, // А воно заграло, // Погралися гори-хвилі — // І скіпок не стало.” У другій частині вірша хронологічна поступовість бере помітнішу участь у розвитку теми: поет уводить до тексту три форми майбутнього часу — ближнє, середнє, віддалене майбутнє (“Пограються…”, “Потім собі подивляться…”, “Потім спитай…”), і цей традиційний часовий ряд конкретизує і драматизує “людську” лінію сюжетної ситуації, трагічний фінал якої опосередковано заявлений символічним планом і підтверджений формулою порівняння, що розпочинає основний план (ще один елемент асиметрії у будові твору): “Недовгий шлях — як човнові // До синього моря — // Сиротині на чужину, // А там і до горя.// Пограються добрі люди, // Як холодні хвилі, // Потім собі подивляться, // Як сирота плаче, // Потім спитай, де сирота, — // Не чув і не бачив”.
Частини, з яких складається вірш, однонастроєві й витримані в елегійній тональності, однотипні за метрикою і римуванням, мають певну спільність синтаксичної будови, що спирається на однорідність — речень та головних членів речення (у першій частині вони об'єднані підметом “човен”, у другій — підметом “добрі люди”), на паралелізми та повтори, зокрема анафоричний ряд присудків (пливе, пливе, виплив), приєднувальних конструкцій (“Потім собі подивляться”, “Потім спитай”) та ін. Серед не відзначених особливостей у побудові кожної з частин порівняння особливо важливою є підміна головного об'єкта зіставлення в основному, психологічному, ряді після першої його строфи: на місце паралельних образів-мотивів “човен — сирота”, які відступають на другий план, висуваються інші — “хвилі — добрі люди” (слово “добрі” Шевченко вживає іронічно), тим самим тематичне розгортання зміщується у соціально-етичну площину. Опис, що домінує в першій частині вірша, у другій його частині переходить у медитацію, яка набуває філософського звучання.
біографією
Объяснение:
Задум епопеї формувався задовго до початку роботи над тим текстом, який відомий під назвою «Війна і мир». У нарисі передмови до «Війни і миру» Толстой писав, що в 1856 р почав писати повість, «герой якої повинен був бути декабрист, що вертається з сімейством в Росію. Мимоволі від справжнього я перейшов до 1825 року ... Але і в 1825 році герой мій був уже змужнілим, сімейною людиною. Щоб зрозуміти його, мені здалося перенестися до його молодості, і молодість його збіглася з ... епохою 1812 года ... Якщо причина нашого торжества була не випадкова, але лежала в сутності характеру російського народу і війська, то характер цей мав висловитися ще яскравіше в епоху невдач і поразок ... »Так Лев Миколайович поступово прийшов до необхідності розпочати розповідь з 1805 року.
Головна тема - історична доля російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. У романі виведено понад 550 персонажів, як вигаданих, так і історичних. Кращих своїх героїв Л. Н. Толстой зображує у всій їх душевної складності, в безперервних пошуках істини, в прагненні до самовдосконалення. Такі князь Андрій, граф Микола, граф П'єр, княжни Наташа і Мар'я. Негативні герої позбавлені розвитку, динаміки, порухів душі: Елен, Анатоль.